Зробити стартовою   Додати в обране  Стрічка новин в форматі RSS

Навігація
   » Головна
   » Новини
   » Пошук
   » Користувачі
   » Гостьова книга
   » Козак-Інформ
   » Сторінки



НС

Приймаються благодійні внески

на розвиток і підтримку "Нової Січі",

журналу "Музеї України".

Експедиції в зону АТО,

Музей плакату для прифронтової зони...

Гривні по Україні: картка Приватбанку

5168755514296934




Герої козацького руху

С.В.Цапенко -

Герой козацького руху

Отаман Американських козаків, генерал-лейтенант козацтва Сергій Володимирович Цапенко удостоєний найвищої нагороди Всеукраїнської акції "Лідер народної довіри" - звання "ГЕРОЙ КОЗАЦЬКОГО РУХУ"!


Підписана стаття є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

 




Пошук



Друзі і музеї

Універсальна газета

CanadaUA-news

http://nato-uainform.do.am/

Журнал "Музеї України"

Лідер народної довіри

Стародубська республіка 

http://heute.do.am/  

Музей В.Тригуба

Секунда - газета

http://mazepa.do.am/ 

http://lyman.do.am/index/0-1

Музей К.Стеценка

Музей Садиба Попова

Село Осикове

Ігровий журнал

Музей І.Козловського 

Канівський музей

Музей Г.Кочура

Музеї Переяслава

Музей Г.Сєдова

Музей І.Труша

Березова Рудка

http://ivanchenko.do.am/

Антикварна біржа

http://frk.do.am/ 

http://mpssng.do.am/

http://isv.at.ua/

http://pravda-sng.moy.su/

http://donechyna.at.ua/

http://rukas.at.ua/

http://snayper.do.am/

http://lutckzam.do.am/

http://kazahd.do.am/

http://novpetr.do.am/

http://bulat-museum.do.am/

http://kurilex.at.ua/

http://getmanps.at.ua/

http://nasamomdele.do.am/

http://sledopit.do.am/   

http://novpetr.do.am/




ЄУ
Locations of visitors to this page

https://surmasite.wordpress.com/
https://musplakat.wordpress.com/

CanadaUA-news

https://ukr.media/

Музей В.Тригуба





і




Сторінки: 1 2 3 4 5

Зброя з невідомих колекцій-3

Віктор Тригуб

Зброя з невідомих колекцій-3

Легенда про козацький ятаган

Іноді закордонні аукціони засвічують такі речі, про існування яких, ніхто навіть не підозрював.

Серед ночі зателефонував отаман Американського козацтва, фанатичний збирач козацької старовини і зброї, колишній киянин Сергій Цапенко. Після серії детективних пригод, вихопив унікальний козацький ятаган початку ХІХ століття.

Українська робота. Скоріш за все – київські майстри. Срібло. Зроблений під високе замовлення когось з тодішніх багатіїв. Турецький стиль. Таку зброю дуже любили козаки – захоплювали в боях як трофеї.

За переказами, останнім власником ятагану був київський генерал Хайлецький (Халецький).

Після революції 1917 року, генерал, з сім´єю, виїхав на Захід. Попри всі фінансові негаразди, продавати зброю з колекції, забороняв. Родичі виставили розкішний мисливський ніж і ятаган, тільки після смерті генерала.

На жаль, сліди ножа загубилися десь в приватних колекціях. А ятаган, несподівано вигулькнув на одній з виставок-аукціонів США, моментально ставши сенсацією.

Отаман Американського козацтва, побачивши зброю, потримавши її в руках, моментально включився в торг, вихопивши ятаган з рук розгублених конкурентів.

Сфотографувавши зброю, Сергій Цапенко почав телефонувати до Києва, з проханням знайти сліди генерала Халецького. На жаль, наші розшуки нічого не дали. Хронічний брак часу. Звичайно, знайшли кілька посилань. І поляки і козаки мали подібне прізвище. Є навіть сучасний політичний діяч, з подібним прізвищем, що балотувався на пост мера Києва…

Ятаган, являє з себе щось середнє між шаблею і кинджалом. Використовують з ХУІ століття. Клинок заточений з одного боку на вигнутій стороні. Зброя і колола і рубала.

Це була улюблена зброя турецьких яничар. Користувалися ним на Близькому Сході, Балканах, в Закавказзі…

Як трофеї, ятагани полюбляли запорожці. Особливе поширення набули вони у часи Задунайської Січі.

Ятагани широко оспівуються у казках, українських народних піснях, думах… Чимало зразків збереглося у музеях різних регіонів.

Як ми зрозуміли, нагородного оригінального ятагану, та ще й виготовленого українськими зброярами з срібла, не зустрічалося з кінця тридцятих років минулого століття. Саме тоді закінчилися останні обшуки і арешти у нащадків вельможних родин царської епохи. На жаль, майже всі зразки, де використовувалося золото, срібло та інші коштовні матеріали, було варварськи знищено. Час був такий…

Кілька колекцій ятаганів, зберігається у великих російських музеях.

Українські історики, яких ми обережно розпитали про цю зброю, від коментарів відмовилися, мудро чекаючи цієї публікації і фотографій.

Ну, що ж, дочекалися. Дивіться, такий він ятаган генерала Халецького, роботи наших майстрів. Як не дивно, на редакцію журналу «Музеї України», моментально вийшли помічники деяких нардепів – цікавляться, як можна придбати і переправити в Україну.

Інтерес до старої нагородної зброї не зникне ніколи. Кажуть – дуже вигідне вкладання капіталу. За пару років ціна подвоюється…

А ми будемо вдячні за інформацію про генерала Халецького…

Таємниці Нацбанку України

Національний банк УкраїниІсторія українських грошей і досі викликає безліч питань. Після виникнення УНР, тодішні романтики, не збиралися створювати власну фінансову систему, чекаючи федерації з Росією, союзних купюр. Однак, реалії виявилися більш суворими.

Наприкінці грудня 1917 року, Українська Народна республіка випустила власну грошову одиницю. Відомий художник Георгій Нарбут, створив символіку на основі хреста і тризуба.

Трохи пізніше, випустили поштові марки, які одночасно використовувалися як мілка грошова одиниця.

Гетьман Павло Скоропадський, взявши владу, одразу увів нову гривню, яку друкували в Німеччині. Відповідний наказ він підписав у травні 1918 року.

Чимало грошей надрукував Симон Петлюра. Теж з допомогою німців. Сенсаційний факт - вже перебуваючи в Кам*янці-Подільському, петлюрівці регулярно приймали німецькі літаки з купюрами!

Після 1921 року, більшовики провели тотальну зачистку всіх державних установ Києва. Майже всі документальні сліди перебування урядовців УНР, Гетьманату, Директорії, або знищили, або переправили до спецхранів Новосибірська, Москви, Чити, Санкт-Петербурга.

Всі основні колекції марок, грошей, цінних паперів, кліше, печаток зберігаються в Москві, поруч з Красною площею, в спецхрані Історичного музею. Документи - в Гохрані Новосибірська. Архіви та інші речі - в спецхрані ФСБ в Пітерському Ермітажі.

Багато речей, які вивіз С.Петлюра, знаходяться у Польщі, Франції, Німеччині, США, інших країнах. Але, то тема окремого дослідження.

Нещодавно, через США і Канаду, ми отримали неймовірне повідомлення, про певну кількість унікальних документів, що збереглися у секретних сховищах, вірніше, підвалах Нацбанку України. І стосуються вони саме періоду першої Незалежності. Спробували перевірити власними силами - не змогли. Про цей секрет обізнане лише вище керівництво.

У секретних сховищах Національного банку України у Києві, лежать 8 НЕРОЗПАКОВАНИХ ящиків з певними матеріалами часів УНР. Було б дуже добре, аби спеціалісти Нацбанку їх знайшли і вивчили. Нас може чекати чимало відкриттів... Хоча, можливо, скрині вже відкривали, але, не зрозуміли, що там. Враховуючи те, що з Нацбанку нічого не викидають, просимо пошукати ще раз...

Як ми зрозуміли, ті ящики особисто бачив тодішній Голова Нацбанку Віктор Ющенко і ще кілька особливо довірених осіб. Щось там навіть відкрили і продивилися побіжно. Можливо, мова йде про певні колекції копюр, марок, якихось кліше, документів.

З тих пір, до історичного скарбу начеб-то ніхто не наближався. Прийнамні у нас, відсутня така інформація.

Чому б не пошукати ще раз, і не вивчити детально вміст тих скринь? Але, вже з залученням досвідчених істориків. У будь-якому разі, вміст скринь, має великий історичний інтерес, а колекція зможе прикрасити будь-який музей.

Відчуваємо, що там виникне ціла легенда...

І кілька слів про неймовірний архітектурний комплекс Нацбанку. Це справжній шедевр світового рівня, який на десятиліття перевершив свою епоху. Нині - це багатоповерхове місто в місті. Чого там тільки нема! На жаль, писати більше не можна - не знаємо, та і все те страшенно засекречене... В принципі, українці повинні пишатися власним Нацбанком. Ну, хоча б архітектурним комплексом...

Офіційно звертаємося до керівництва Національного банку України - пошукайте десь у підвалах оті 8 скринь, часів Першої Незалежності! Спитайте у Віктора Андрійовича... То значний історичний скарб, який треба знайти, вивчити і виставити для огляду народом.

Підказуємо, нічого копати, бити стіни не треба! Вони просто лежать!

То може хтось спуститься ліфтом, знайде і відкриє?

З нетерпінням чекаємо реакції прес-служби банку. Цікаво, а якийсь процент "за наводку" перепаде?

Знайдено нерозпаковані архіви Мазепи!

Українські журналісти знайшли в Ермітажі скарб! 234 засмолені коробки з усіма документами, що стосуються Мазепи 1709-20 років!

Так званний Український фонд пітерського "ЕРМІТАЖУ", яким опікується  ФСБ, зберігає фантастичні речі. Чомусь в легендарному музеї планетарного значення, і досі діє таке огидне утворення, як спецхран КГБ СРСР №9, яким керує місцева спецслужба. В музеї (!) і досі лежить чимало коробок з документами, які стосуються України, опломбовані печатками ОГПУ, НКВД, КГБ, відкривати які і досі не можна! За чиїм наказом? Дзержинського, Ягоди, Єжова, Берії, Сталіна, царської охранки?

-Нам стало відомо, що в Ермітажі, збереглися всі матеріали так званого "МАЗЕПИНСКОГО ДЕЛА", упакованих в 234 дерев*яних коробки протягом 1709-20 років! - розповіла шеф-редактор журналу "Музеї України" Наталка Іванченко, -  11 років, царські іщейки виловлювали і жорстоко катували соратників Гетьмана Івана Мазепи, вимагаючи видати всі таємниці Гетьмана, гарячково шукаючи великі скарби. Так і не знайшли... А протоколи допитів, гетьманські архіви, якісь речдоки, упакували в скрині, засмолили, опломбували стрічками з надписом "Не открывать до особого Высочайшего распоряжения!". До 1931 року ці фонди були АБСОЛЮТНО засекречені, лежали в особливих підвалах Адміралтейства. Потім їх перевезли до Ермітажу, розмістили в українських фондах, рівень секретності трохи знизили, а відкривати так і не дозволили!

В сучасній Росії, Мазепу ДІЙСНО  бояться, вважають головним ворогом імперії, смутьяном, намагаючись взагалі не згадувати цього визначного діяча національно-визвольного руху, істинного героя України.

Тільки кілька років тому, історик Т.Яковлева знайшла і почала досліджувати Батуринський архів, який зберігся в Санкт-Петербурзі і Москві. Преса почала писати про колекцію козацьких регалій, захоплених росіянами після Полтавської битви, знайшлися речі в Швеції...

Вигулькнула шабля Мазепи. Виявляється, свого часу, її шукав Голіцин, за наказом Меншикова та Долгорукого. Була ціла епопея. До Польщі посилали  спецгрупу з великими грошами. Не знайшли. Тільки 1945 року, вже радянські спецслужби, вивезли якусь шаблю з Краківського Арсеналу, в той же Ермітаж. Не знаючи того всього, співробітники журналів "Музеї України" та "Нова Січ", теж долучилися до пошуків через Канаду і Польщу. Була знайдена унікальна реконструкція шаблі в Канаді. Провівши розслідування, знайшли і оригінал в Ермітажі.

Про двобій Американського козацтва з розвідниками  Пітерського ФСБ, які вирішили викупити реконструкцію,  підсунувши її чільній українській владі, за певні політичні поступки, преса вже детально писала. Україна знову перемогла. Честь Президента України і Прем*єр-Міністра було врятовано.

-Звертаємося до української влади та дослідників. Давайте спільно розгадаємо таємницю 234 скринь з документами Мазепи!-говорить Н.Іванченко, - Адже, для істориків України і Росії - це знахідка світового рівня! Документи і речі 300 річної давнини, які не торкалися руки дослідників! Можна говорити про унікальний документальний скарб, який дійшов до нас через віки!

Історики-мазепазнавці, яких опитали журналісти, знали про існування подібних документів, але вважали їх втраченими. Залишається подякувати царській охранці, НКВД, КГБ за збереження скарбу! От тільки хто відкриє коробки? Коли? Як будуть вивчати і оприлюднювати документи? Без енергійного втручання МЗС України, Мінкульту, Секретаріату Президента не обійтися...

Журнал "Музеї України" просить колег не діставати питаннями, про походження інформації. Досить того, що знайшли. А як, то вже дуже інша історія...

Полювання на Меч Революції

Детективи розгортаються у нас на очах. Історія, про яку ми розкажемо, почалася з  схованки зброї, яку так і не забрали 2500 років тому. Потім виникли люди, які знайшли скарб. Інші -  розгадали древні знання. Зробили фантастичний меч, який журналісти назвали Мечем Революції. Тут почалася і Революція. Вибори. Розпочалося справжнє полювання на символічний меч. Та, про все по порядку.

 «Кілька років тому в Криму, чорні археологи знайшли неймовірний скарб. Прадавню ритуальну зброю, наділену якоюсь магічною силою!

Мечам і кинжалам - кілька тисяч років! За великим рахунком, вони прекрасно збереглися. Виявилося, що древні ковалі, працювали з металом, який майже НЕМОЖЛИВО створити навіть на найсучасніших металургійних підприємствах! Вчені так і не змогли зрозуміти цієї таємниці.

Один з мечей - акінак, випадково потрапив до рук звичайної людини, повністю змінивши її життя. Простий інженер, несподівано зацікавився політикою, філософією, відкрив для себе таємниці всесвіту, розробляє власні концепції суспільного устрою...

Акінак - містичний меч, що не знає поразок. Це давня зброя  скіфських часів. Використову-вався у ритуальних і бойових цілях.

Аттила, цар гуннів, озброївши армію акінаками, завоював половину Європи. Акінак буквально рве тіло ворога. Навіть легкі рани, можуть стати смертельними, довго не загоюються.

Скіфські жреці і слов’янські волхви, використову-вали меч у таємних обрядах. За допомогою спеціальних процедур, медитацій, меч заганяли у кам’яний олтар... Після того суспільне життя різко змінювалося...

Зброю робили з спеціальної сирцевої сталі, отриманої шляхом навуглецьовування (цементації) залізних смуг з чисельною проковкою. Майстри використовували спеціальні молотки з вузьким носом, оригінальні підставки...

Цей метал, навіть пробувши у землі 2000-2500 років, не іржавіє. Тримає форму! Провівши аналізи, вчені не змогли нічого зрозуміти. Ця технологія чимось нагадує процес виготовлення зварного булату. На жаль, сучасне інформаційне суспільство, майже втратило навики виготовлення булатної сталі, і відповідно, зброї.

В обстановці суворої секретності, кілька фанатів організували виробництво прадавньої зброї, зробленої з використанням всіх містичних обрядів пращурів.

Ось так єдина річ з древнього скарбу, знайденого чорними археологами, змінила життя кільком людям, які своєю діяльністю, змінюють долю народу...

Меч, що не знає поразки створено! Є  олтар! Хто загонить меч в камінь, змінивши історію?»

Зрозуміло, що діяльність  людей, які змогли розгадати древні секрети, розпочали виробництво холодної зброї за втраченими технологіями, не могла залишитися непоміченою журналістами часописів «Нова Січ» і «Музеї України». Після специфічних пошуків, ми на них вийшли, переживши справжнє емоційне потрясіння, ознайомившись з роботами сучасних зброярів. Люди роблять дуже багато чого цікавого. Нас вразив звичайний ніж, яким можна спокійно стругати стальний арматурний прут, різноманітна ритуальна зброя древніх слов’ян… І акінак – справжня окраса колекції. Був написаний короткий текст, який ми подали вище. Журналісти напівтаємно зустрілися з творцями чудо-зброї, аби узгодити матеріал. Коли  закінчили, пролунав дзвінок мобільного – Ющенко розпустив парламент, що дало старт революції. Не довго думаючи, ми назвали її Булатною Революцією, а щойно творений меч, який не знає поразок – акінак, нарекли Мечем Революції. Матеріал моментально зазвучав.

І текст і фото, ми розмістили на кількох своїх сайтах, зробили розсилку для преси і діаспори.

Тут все і почалося.

Справа в тому, що в Україні діє десь 130, здається, різноманітних політичних партій. І кожен з лідерів цих утворень, вважає себе чи не єдиним супергероєм, спроможним врятувати не тільки Україну, а й увесь світ, при належному фінансуванні, звісно. А тут, на очах у всіх, виникає така суперлегенда! Меч революції, олтар, герой, початок нової ери… Іншими словами, ми навіть не зрозуміли, що породили. І головне, в який момент!

Автор цих рядків неодноразово публічно повідомляв, що у свій час, активно займався виборами, піарами, іміджами, різноманітними політичними процесами… В якийсь момент, все те набридло, захотілося чогось світлого, спокійного, вічного. Ми розпочали програми підтримки і популяризації українських музеїв. Історія, культурологія, розшук культурних цінностей, легенда одного експонату… Що може бути спокійнішим? Ага, відпочили! Спецслужби, спецнази, якісь розвідки, міжнародні шпигунські скандали, карколомні міжконтинентальні пригоди, архіви ЦРУ і КГБ… Зрозуміло, здійснюється професійний моніторинг всіх наших сайтів. Уявіть собі стан серйозних людей, коли буквально через кілька годин після початку революції, ми даємо їй назву БУЛАТНОЇ, повідомляємо, що вже є і МЕЧ РЕВОЛЮЦІЇ, фактично оголосивши розшук супергероя, який то все очолить і переможе! На додаток, бахнули матеріал про одного українського супершпигуна, який проник в оточення Єльцина, написав книгу і зник у США. Ще щось там натякнули про ймовірні сценарії!

Аналітиків переклинило.

Що роблять нормальні українські журналісти, створивши сенсацію? Правильно, збиваються у зграї, виступають у прямих ефірах на радіо, дають інтерв*ю колегам, дегустуючи різноманітні спиртні напої.

Тут мене і знайшли. Перша зустріч відбулася у якомусь фешенебельному ресторані на Печерську. Давній напівзнайомий «випадково» наштовхнувшись на мене в центрі, покликав на пиво, ненав*язливо познайомивши з дипломатом однієї великої країни. Після пива, текіли, і ще чогось, розмова плавно перейшла на теми Булатної (!) Революції і Меча Революції. Сер хотів би придбати меч. Тисяч за двадцять. Мене ввічливо попросили поговорити з творцями акінаку. Творці категорично відмовилися.

Наступного дня зателефонував старий знайомий, який працює в ближньому колі відомого лідера відомої партії. Меч Революції. Як отримати? Потім були інші дзвінки.

Політтехнологи пояснили клієнтам, що на вибори треба йти на чолі потужного списку, розмахуючи Мечем Революції. Клієнтам ідея дуже сподобалася. Креатив, ексклюзив…

Через кілька днів вийшли і на творців. За Меч Революції пропонували ДУЖЕ солідну суму і місце в прохідній частині списку.

Чесно кажучи, особисто я б погодився… Творці залишилися непохитними. Вони не побачили в сучасному політикумі ГЕРОЯ, спроможного взяти до рук Меч Революції!

Враховуючи всілякі несподіванки, було прийнято ЄДИНЕ правильне рішення.

Меч Революції розібрали. На дванадцять нерівнозначних частин. Кожна дісталася одній перевіреній людині. 

На жаль, поки що, вже зрозуміло. Це не НАША Революція! Ще не прийшов Герой! Час меча не настав. Хоча, зібрати його можна за кілька годин.

 Було б бажання… І герой…

 

 

Творець Меча Революції Володимир Остапович з центру «Булат НВР», взяв участь у виставці «Майстер клинок».Отримав Гран-прі. Інтриги довкола меча продовжуються...

Шабля та прапор Сагайдачного у Польщі

У  музеях  Польщі  зберігається чимало експонатів козацької доби, які мають  для  українського  народу важливе, навіть містичне значення. Наприклад, прапор та шабля славетного гетьмана Сагайдачного, кухоль Б.Хмельницького, Універсали, книги, документи, зброя, прапори... Для сучасних польських дослідників це просто експонати, які мають досить таку невисоку цінність.

У той же час у нас зберігається чимало картин, гравюр, зброї, документів польської шляхти, які для нас не мають якогось такого великого значення. Та й спеціалістів із старої польської мови всього кілька...

До чого веду? До поглиблення дружби і взаєморозуміння між нашими народами!

Адже Польща, одна з небагатьох країн, з якою нам вдалося налагодити і підтримувати теплі, добросусідські стосунки. Якось ми навчилися домовлятися з поляками, на відміну, скажімо, від росіян...

То чи не спробувати зробити звичайний міжкультурний обмін?

Давайте хоча б попросимо польських друзів передати державним українським музеям хоча б  реліквії Сагайдачного, Хмельницького, експонати часів козаччини. А Україна підбере відповідні речі і документи Речі Посполитої.

І зробити те все на високому міждержавному рівні.

Уявляєте, який підйом дружніх почуттів відчують як українські, так і польські патріоти!

Українська держава нарешті отримає втрачені сотні років тому козацькі реліквії. Поляки отримають свої.

Адже не секрет, що рівень зберігання у наших музеях і архівах на порядок нижчий, ніж у сусідів. Музеї і архіви у нас періодично грабуються, горять, затоплюються... Хочеться подякувати нашим польським друзям, які зберегли українські реліквії переважно у зразковому стані...

Давайте може почнемо на рівні парламентської комісії з повернення культурних цінностей, створення якої ініціює народний депутат і Голова наглядової ради журналу „Музеї України” Ольга Боднар. Підключемо Мінкульт, МЗС, науковців... Зробимо відповідне звернення Президента...

Мені чомусь соромно, що в країні ніхто на державному рівні не займається поверненням наших культурних цінностей. І чому?

Не розумію, чому вже майже три роки про всі ці проблеми доводиться говорити мені, простому журналісту, який має дуже високе звання приватного підприємця і позаштатного помічника народного депутата, а не легіону добре оплачених із бюджету чиновників. З кабінетами, водіями, пільгами і постійними закордонними поїздками, з яких вони крім яскравих особистих вражень та пристойних добових нічого не привозять?

Вже уявляю, як почнемо розгортати кампанію з культурного обміну з Польщею власним куцим коштом, через нерви і промовисті косі погляди... І розумію, що почнемо! І, можливо, отримаємо результат!

Великий резонанс викликала стаття М.Остапенка з Заповідника «Хортиця» про рішення Сталіна передати козацькі реліквії Україні з музеїв Росії. Може  час те рішення виконати?

А чиновників ще раз попереджаю – набридло з вами панькатися, терпіти хамські випади, непрофесіоналізм, тупість, хабарництво! Будемо витягати ваші фізіономії на світ божий через пресу – домовленості вже є, і тих хто буде заважати, шкодити, саботувати будемо вивішувати для всесвітньої ганьби та безжалісного звільнення. Яка б влада не прийшла!

Звертаюся, як частина українського народу, до народу і керманичів народу польського: давайте переступимо через історичні образи, зробимо красивий, взаємовигідний крок назустріч один одному через культурний чи міжмузейний обмін!

 

Бердиш Богдана Хмельницького

Цей сенсаційний експонат зберігся завдяки старанням кількох поколінь українських патріотів, які врятували зброю, передаючи реліквію з рук в руки. Нині сокира зберігається в надійному місці. Найближчим часом ми спробуємо розповісти про неймовірні пригоди, що відбулися довкола чудесного спасіння і збереження цього символу козацької епохи.

 Ми розуміємо, що починається нова міжнародно-шпигунська історія... Можливо відбудеться ще одна книга, фільм, ряд газетних сенсацій...

-На жаль, до нашого часу дійшло дуже мало речей козацької доби, - говорить шеф-редактор журналу "Музеї України" Наталка Іванченко, - Переважна більшість козацьких реліквій зберігається за кордоном. В Швеції (Мазепа), в Польщі (шабля і прапор Сагайдачного), в музеї Кубанського козацтва в США, який нещодавно пограбував російський спецназ (колекція прапорів, булав, документів - в тому числі грамота Катерини про передачу Кубані запорожцям, печатка Січі)... І ось знайшлася сокира Б.Хмельницького в одній з країн Північної Америки... Ще одна у Кракові і Севільї.

Восьмого листопада ( за старим стилем) 1648 року, в день святого Михаїла, Богдану Хмельницькому під Замостям було піднесено бердиш - бойову холодну зброю.

З одного боку було зображення архистратига Михаїла, а з другого - напис: “Подъ Замосцемъ Я Богданъ Хмельницькій съ 80  тисячъ козаковъ а ляхамъ жедамъ й попамъ супостатамъ симъ Бердышемъ заграю на ихъ толстыхъ шияхъ...”

Зображення архистратига Михаїла також було на тих прапорах, під якими водив у походи своє військо Богдан Хмельницький.

Козацька зброя і українські олігархи

Верховні правителі чомусь дуже чутливо ставляться до минулого, намагаючись якимось чином вписати свої дії і вчинки до підручників. Здається, це їм вдається. Але, зовсім з іншого боку. Гучне шоу з масовими закупками українських колекціонерів за кордоном, починає обростати не менш цікавими деталями. Наше розслідування сенсаційного десанту вітчизняних антикварів до міжнародної виставки-продажу «SOS» в місті Луівілл, штат Кентуккі (США), закінчено. Чи тільки почалося... Ми просто вийшли на вищі ешелони української влади. Знову.

Отже, журналістам міжнародної газети «SecondUSA» і журналу «Музеї України», стало відомо, що США відвідала цікава група українських колекціонерів, яка буквально спустошила виставку. Десяток наших, закупили більше, ніж сотня росіян. На кілька мільйонів доларів набрали зброї, прикрас, ювілірних виробів... За допомогою мінікамери, вдалося сфотографувати героїв виставки. Матеріал пішов на сайти і в пресу. Одна молода журналістка, масової щоденної газети, що вже влітала разом з нами, не в одну історичну халепу, продовжила розслідування вже в Києві. Вийшла на дуже цікаві прізвища. У вищих ешелонах української влади розпочалася тиха паніка. Зрозуміло, що у кількох журналістів, причетних до скандалу, виникли дуже неприємні думки. Буває, коли відчуваєш, що з тобою може щось не те трапитися. Дехто перейшов на нелегальний стан, хтось просто виїхав з Києва...

Журнал «Музеї України», маючи агентуру, мудро почав чекати перетину кордону безпрецендентної партії цінної зброї. Таке явище повинне було дуже зацікавити нашу найнепідкупнішу митницю. Не дочекалися. Все швидко і легко опинилося у Києві. Яка там митниця! Кажуть, що навіть, якийсь час, все експонувалося у знаменитому Будинку, прикрашеному всілякими там страхіттями... Потім розійшлося приватними колекціями. Дещо вже навіть встигли вивезти в Росію!

Просто історичний феномен якийсь...

Звернулися за порадою до відомих кримінальних репортерів, які замість поради заходилися організовувати з нами інтерв’ю, як з фігурантами... Довелося відмовитися і від порад, і від інтерв’ю.

Тут знову виникло прізвище Фаберже. На цей раз яйця.

Виявляється, всіх Президентів незалежних держав СНД, дуже вразив мудрий вчинок Президента  РФ  В.В.Путіна. Його так пройняла сентиментальна історія про недостачу  яєць  Фаберже в Росії, що він зателефонував відомому єврейському олігарху, і попросив сприяти у поверненні яєць на Родіну. За допомогою 150 млн. доларів, яйця повернули. Великий почин стартував.

Віктор Андрійович, зібравши тепле коло найближчих радників, поставив жорстку умову - почати розшук і повернення культурних цінностей України з інших країн. Наші пропозиції про створення спеціального відділу розшуку культурних цінностей при МЗС України, як завжди не почули. Кричимо ще раз - розпочніть ДЕРЖАВНУ програму повернення!

Учасникам святої справи, пообіцяли суттєві податкові і митні пільги. І робота закипіла. На щастя організаторів виставки в Кентуккі, їх захід просто проводився у дуже потрібний час... В результаті, в Україну потрапили дуже цінні речі козацьких часів. Зрозуміло, їх справжність та історичне значення, ми оцінювати не можемо. Ну, ціни... Це, звичайно, не яйця Фаберже, але вже десь біля курятника... Фаберже...

Унікальні речі опинилися, хоч і в олігархічних, та все ж гарних, державницьких руках. Будемо сподіватися, що колись, щось потрапить до державних музеїв та буде доступне і чесним платникам податків. Для огляду...

Треба визнати, що і Віктор Андрійович, і його команда, здійснили добру справу. Серед колекції шабель, ймовірно, шабля, що побувала у Скоропадського і якогось з отаманів Задунайської Січі. Можливо, то одна з шабель останнього отамана Задунайської Січі, Йосипа Гладкого, чия могила у Запоріжжі... Але, про це хай говорять історики... Ми даємо версії...

Журнал «Музеї України» вже повідомляв, що аукціонний бізнес США, вірніше, особливо цікавий для України сегмент, контролюють вихідці з України. Дев’ять киян, одесити і харків’яни. Тому, ми звернулися до одного з найкращих світових експертів зі зброї козацьких часів, отамана Американського козацтва Сергія Цапенка. Отаман розповів, що, після наших публікацій, мав контакти з впливовими представниками антикварних кіл України, що попросили сприяти у пошуку і закупівлі речей часів козаччини. Знайшли кілька колекцій. Зрозуміло, власники моментально підняли ціну. Відбулися певні переговори, було виставлено потужні аргументи. Конценсус знайшли. Козацькі реліквії потрапили в Україну.

Молодці! От тільки де те все знаходиться нині, на яких дачах, сказати не можемо... Не знаємо...

А ось фотографії для народу, отримати вдалося.

До речі, можливо скоро, ми побачимо частину колекції під час якихось дуже значимих, помпезних урочистих подій, що матимуть історичне значення...

В історії буває всяке...

Мода на зброю

Світ стрімко змінюється. Виникають нові обряди, традиції. Однак, залишається багато чого незмінного. У всі віки чоловіки збирали зброю. Особливо, холодну. Мечі, кинджали, ножі, щити, арбалети, булави завжди прикрашали стіни воїнів і правителів. Схоже, все повертається. В середовищі сучасних олігархів, звичайних багатіїв і просто заможних людей, виникла нова мода - мода на холодну зброю.

Спершу щитами і мечами прикрашали  домівки,  дачі. Тепер, якщо фірма чи банк не мають десь в приймальні чи кабінеті шефа, вишуканого сейфу-вітрини з повною колекцією старовинних мечів, револьверів, гвинтівок, касок, то ділових партнерів це насторожує.

Справа в тому, що подібне колекціонування може собі дозволити тільки дуже потужна структура, або бізнесмен, який досяг великих успіхів. Зброя дуже дорога. Навіть сучасна. Якщо кортику, скажімо, більше 50 років, то його ціна різко зростає. Зможете довести, що Вашій речі більше 100 років, вважайте, що Ви багач.

-Кажуть, у США і Європі, ціни на антикваріат значно нижчі, ніж в Україні і Росії…- спитали ми у відомого експерта-антиквара, який захоплюється зброєю, Сергія Цапенка з Нью-Йорка.

-Так, це правда. У Вас дорожче десь удвічі… Скажімо, козацький кинджал часів Кубанського козацького війська в США коштує 1500-2000 доларів. В Росії – 3000-4000 доларів. Добре збережений кашкет офіцера СС часів Другої Світової війни тягне на 10 тисяч. Популярний орден Кутузова І ступеню. Забирають за 50 тисяч. Нагородні значки ЧК-НКВД, які є рідкістю, починаються з торгу у 4000. Звичайна будьонівка – 1500. Ціни дуже високі. У Вас ще вищі. Що робить український і російський ринок дуже привабливим. І попит постійно росте!

На підтвердження своїх слів, Сергій Володимирович надіслав кілька фотографій колекцій зброї, які зберігаються як вдома, так і в офісах у дуже відомих людей.

Ми згадали про кілька міжнародних виставок-продаж старовинної зброї. Розміталося все! Ніхто особливо не торгувався. Динаміка росту цін на подібні речі вражає! За рік-два, якась скромна шабля може вирости в ціні удвічі! Вартість навіть невеликої цільової колекції перевищує всі припущення - десятки і сотні тисяч доларів! На останніх торгах аукціонних будинків «Сотбіс» і «Крістіс», картини, скульптури і зброя були безсумнівними лідерами.

Експертів вразив палаш часів Петра Першого. Забрали майже за 100 тисяч доларів! Хоча ще років з пять, він коштував 8000!

-Справа в тому, що купуючи старовинні речі, або речі під старовину, можна отримати просто красиву підробку, або копію, - авторитетно заявив керівник центру «Булат НВР» Володимир Остапович, - Як правило, при їх виробництві щедро використовується золото, срібло, якісь дорогезні прикраси... То і назвіть ті штуки ювелірними виробами під зброю! Ювелірна прикраса і справжній, скажімо, меч, то зовсім різні поняття! Зброя робиться для захисту, нападу, перемоги! Несучи смерть, захищає життя. Враховуйте це!

Центр «Булат НВР» розпочав виробництво СПРАВЖНІХ козацьких кортиків, які, свого часу, у них замовило навіть МВС. Ця ЗБРОЯ, оздоблена древніми слов’янськими символами, певною козацькою атрибутикою, користується сталим попитом в козацькому середовищі кількох країн. Володимир Остапович розповів, що постійно відмовляється від заманливих пропозицій швиденько склепати щось під старовину. Центр тримає марку, продукуючи чесні вироби.

Особливу увагу заслуговує технологія зварного булату, відроджена Остаповичем і командою. Мисливські ножі, зроблені з цього супер-металу, ріжуть навіть сталь! Звичайно, коштують такі ножі досить дорого. Але, це справжній ніж, з справжнього металу.

У зв’язку з постійними революціями і перевиборами, які тривають в Україні багато років, абсолютно несподівано, виник попит на символічні предмети. Колекціонери спрагло хочуть отримати канадський варіант реконструкції шаблі Мазепи. Вже йдуть підготовчі роботи...

Той же Остапович відтворив древній акінак. Меч, який не знає поразки. Булатна сталь, красивий ефес, древні візерунки, якісь магічні ритуали... Журналісти моментально назвали його Мечем Революції, породивши якийсь нездоровий інтерес у політиків і колекціонерів. Нині, на чисельні прохання, кується Меч Російської Революції, здатний перемогти Сіру Смуту. Можливо буде Меч Світла. Меч Порядку. Меч Справедливості...

Ще раз підкреслимо, це - справжня зброя! Яка має Силу, у тому числі, кармічну!

Ціна козацького кортика коливається у межах тисячі доларів. Булатні ножі починаються зі ста. Вартість легендарних символічних іменних мечей точно навіть не визначена. Якщо там використовується булат і меч пройшов стартові ритуали, аби увійти у кам’яний вівтар, то тільки початкова собівартість складає 10-15000 доларів! Вирахувати антикварну динаміку росту цін на подібний витвір досить легко. Через десять років він коштуватиме вдвічі дорожче! А враховуючи рівень впливовості і слави людей, які можуть придбати такі речі, можливі значні несподіванки. У бік збільшення, звичайно...

Експерти прогнозують різке збільшення ринку антикваріату в країнах колишнього СРСР.

Ця тенденція дуже непокоїть музейників. Адже найбільше автентичних експонатів зберігається саме в музеях! Про зарплату музейників, рівень охорони, говорити не будемо... Потрібні негайні державні кроки! Поки що, розпочалися розмови про... приватизацію державних музеїв!!!

Сумні часи очікують і українську археологію.

Кількість спеціалістів тут скоротили до мінімуму. Фінансування майже відсутнє.

Зате прекрасно себе почувають тисячі «чорних археологів». Звичайних копачів курганів, могил, місць, де відбувалися відомі битви...

Вже можна говорити про цей бізнес, як про сформовану галузь. З мільйонними оборотами.

Тривожні заклики громадськості влада не чує. Справа в тому, що і Ющенко, і Мороз, і Янукович з компаніями, теж щось там збирають. Мають певні колекції...

Особливо обурливо виглядало ігнорування Верховною Радою пропозиції про прийняття Закону чи Постанови про недоторканність землі, приміщень, колекцій державних музеїв, внесеної журналом «Музеї України». Не актуально... Отримали перелік культурних закладів, які не підлягають приватизації. Короткий перелік! Якщо цих хлопців не зупинити - ми просто втратимо більшість регіональних музеїв!

Будемо милуватися красивими колекціями олігархів. Якщо колись пустять в приймальню..

Зброяр Володимир Остапович представляє вироби центру «Булат НВР»

Відомий дослідник, керівник центру «Булат НВР» Володимир Остапович відродив виготовлення булатної сталі і зброї з неї.

Генерал-майор козацтва, Отаман Товариства козаків Київщини, академік Міжнародної козацької академії, багато років вивчає можливості сталі, розробляє унікальні зразки холодної зброї.

Фахівці центру створили вже легендарний Меч Революції - булатний акінак, що наробив чимало шуму у вищих політичних колах.

Зробили цікавий нагородний козацький кортик, що користується сталим попитом в козацьких організаціях світу.

Центр має розкішну колекцію холодної зброї різних стилів та напрямів.

Дослідники вперше в світі змогли зварити промислову партію булатної сталі, що стало справжньою сенсацією у металургії...

Володимир Володимирович взяв активну участь у розшуках символічної шаблі Гетьмана Івана Мазепи. Більше того, вирішив виготовити булатну реконструкцію зброї. Вже майже готове лезо...

Крім того, спеціалісти центру проводять сміливі філософські розробки фрактальної цілістності світу. Опубліковано кілька оригінальних наукових робіт.

Як не дивно, побачити всю колекцію холодної зброї «Булату НВР», не вдалося майже нікому. З великими труднощами більд-редактор часопису «Музеї України» Сергій Камшилін отримав дозвіл і здійснив фотосесію частини виробів. Думаємо, навіть цього достатньо, щоб побачити рівень кращих зброярів України...

 

 

 

 

 

 

 

Віктор Тригуб

 

 

 

 

 

 


Сторінку прочитано: 1926 раз

Сторінки: 1 2 3 4 5
Повернутися назад


Міжнародний козацький журнал

Міжнародний Козацький журнал "Нова Січ"

Редакція: Запоріжжя-Київ

Україна - це Європа!

 

 e-mail: novasich@ukr.net

Головний редактор - полковник козацтва

Віктор Тригуб

Шеф-редактор - Володимир Іванченко (Запоріжжя)

Біоенергетики - генерали козацтва Валерій Пильник, Юрій Курилех

Юридичний супровід - 

Іван Макар

Представник у США -  Американське козацтво

Представництва:

Кропивницький - Анатолій Авдєєв, Харків - Юрій Нерослік, Закарпаття - Вадим Логвінов

Голова Ради - Констянтин Стасюк



 


Партнери: Музей плакату України, ГО "Гуманітарна ліга"





http://www.museum-ukraine.info/

 







 









Опитування
За кого голосувати?
За владу
За опозицію
Не піду
Маленька партія снайперів



Всього голосів: 2970
Результати опитування



Лічильники





На початок сторінки

Разробка сайту: Ростислав Саєнко, 2005 р., Система: SmallNuke ©
Генерація сторінки: 0.166 с. Всього 8 запитів до бази.

Админ.панель