Зробити стартовою   Додати в обране  Стрічка новин в форматі RSS

Навігація
   » Головна
   » Новини
   » Пошук
   » Користувачі
   » Гостьова книга
   » Козак-Інформ
   » Сторінки



НС

Приймаються благодійні внески

на розвиток і підтримку "Нової Січі",

журналу "Музеї України".

Експедиції в зону АТО,

Музей плакату для прифронтової зони...

Гривні по Україні: картка Приватбанку

5168755514296934




Герої козацького руху

С.В.Цапенко -

Герой козацького руху

Отаман Американських козаків, генерал-лейтенант козацтва Сергій Володимирович Цапенко удостоєний найвищої нагороди Всеукраїнської акції "Лідер народної довіри" - звання "ГЕРОЙ КОЗАЦЬКОГО РУХУ"!


Підписана стаття є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

 




Пошук



Друзі і музеї

Універсальна газета

CanadaUA-news

http://nato-uainform.do.am/

Журнал "Музеї України"

Лідер народної довіри

Стародубська республіка 

http://heute.do.am/  

Музей В.Тригуба

Секунда - газета

http://mazepa.do.am/ 

http://lyman.do.am/index/0-1

Музей К.Стеценка

Музей Садиба Попова

Село Осикове

Ігровий журнал

Музей І.Козловського 

Канівський музей

Музей Г.Кочура

Музеї Переяслава

Музей Г.Сєдова

Музей І.Труша

Березова Рудка

http://ivanchenko.do.am/

Антикварна біржа

http://frk.do.am/ 

http://mpssng.do.am/

http://isv.at.ua/

http://pravda-sng.moy.su/

http://donechyna.at.ua/

http://rukas.at.ua/

http://snayper.do.am/

http://lutckzam.do.am/

http://kazahd.do.am/

http://novpetr.do.am/

http://bulat-museum.do.am/

http://kurilex.at.ua/

http://getmanps.at.ua/

http://nasamomdele.do.am/

http://sledopit.do.am/   

http://novpetr.do.am/




ЄУ
Locations of visitors to this page

https://surmasite.wordpress.com/
https://musplakat.wordpress.com/

CanadaUA-news

https://ukr.media/

Музей В.Тригуба





і




Сторінки: 1 2 3 4 5

Зброя з невідомих колекцій-2

Віктор Тригуб

Зброя з невідомих колекцій-2

Богдан Хмельницький –творець російської грошової системи!?

Повірити в це важко. Але, є чимало фактів, які підтверджують цю версію. Виходить так, що саме Богдан Хмельницький став мимовільним творцем цивілізованої грошової системи Росії.

Автором цієї версії є відомий колекціонер, дослідник старовини Сергій Цапенко – отаман Американського козацтва. Саме він, розплутуючи хитромудрі ребуси, підкинуті  російськими спецслужбами різних часів, вийшов на це сенсаційне відкриття. Все почалося з шаблі Мазепи.

Після своєї першої блискучої перемоги під Жовтими Водами, Богдан Хмельницький захопив великі трофеї. Дуже великі! І наступні перемоги під Корсунем, кардинально збільшили статки козаків.

Саме тоді, Богдан заклав кілька таємних сховищ, частина яких, збереглася і досі. Ми вже писали про загадки Чигирина. І про рекомендації працівникам заповідника, придбати сучасний металошукач-сканер, аби дослідити стіни старих будівель, землю в примітних місцях…

Але, спершу про місто Іоахімсталь в Богемії. Саме там чеканилися срібні талери, що ходили тогочасною Європою. Ця монета була популярною і в тогочасній Україні. В Росії, на той момент, грошова система була абсолютно не розвинена. Фактично існувала якась первісна форма товарних стосунків…

І коли до 1654 року, козацька Гетьманська держава Богдана Хмельницького, почала протистояти великому антиукраїнському військовому блоку, сформованому Польщею, гостро стало питання про сезонного військового союзника. Вибір пав на Росію.

Заключивши тактичний військовий союз з Росією, Богдан фактично наняв російські війська, пославши царю 1 мільйон срібних талерів. Росіяни допомогли.

Потім було ще чимало подібних договорів про військово-тактичну співпрацю… Гроші… І така увага Росії до тимчасових Переяславських угод – то типова імперська практика. Використовуючи ті папери, оригінали яких широка публіка так і не побачила, Росія почала поступову окупацію України, принісши нам рабство, розруху, якісь відсталі, азійські традиції…

Але, суть цієї статті в іншому.

Цар Олексій Михайлович, одномоментно отримавши від Хмельницького таку купу грошей сріблом, вирішив кардинально реформувати відсталу грошову систему країни. Ідея була простою і дієвою.

На срібні талери почали тупо ставити печатку імперії! Рік – 1655, та вершник на коні. В народі нові гроші прозвали єфимками – перша частина назви міста-виробника. А нумізмати називають їх єфимками з ознакою. Коштували вони 64 копійки. Бо з одного талера можно було зробити лише 64 повноцінних срібних копійок.

За твердженнями вчених, було перечеканено від 800 тисяч, до мільйона талерів. Саме мільйон монет, нагадує Сергій Цапенко, було передано Богданом Росії…

Випуск перечеканених єфимків припинили в 1656 році. В офіційному провадженні вони були до 1659 року. Але, в Україні, срібні талери, у тому числі єфимки, ходили аж до 18 століття…

Потім росіяни почали закуповувати в Європі і Україні срібні заготовки, на які наносили власні імперські символи.

-Можна впевнено казати, що мільйон срібних талерів, виплачений Богданом росіянам за військову допомогу, став першою масовою монетою імперської грошової системи! – стверджує Сергій Цапенко, - Нагадую, нині у світі збереглося десь 1700-2000 єфимків з ознакою. Їх вартість на ринку давно перевищила 1500 доларів за примірник.

Цікаво, що офіційна російська наука якось дивно обходить ці моменти. Тимчасовий військовий союз, яким насправді були Переяславські угоди, гучно використовують в ідеологічних цілях…

Чомусь і досі засекречені архіви тієї епохи в Ермітажі і Москві. Всі вони мають статус спецхранів і опікуються ФСБ.

Недавній випадок з фальсифікацією Ермітажем, фотографій оригіналу парадної шаблі Івана Мазепи, коли замість неї підставили більш пізню копію. Чергове переховування 234 нерозпакованих скринь з унікальними речовими доказами, документами «Мазепинського дела», нові на них написи «Яд», можуть свідчити лише про імперську параною деяких політичних діячів сучасної РФ. Вже не будемо згадувати ганебне пограбування розвідкою РФ музею Кубанського козацтва в Ховеллі (США)…

Ну чого вони так бояться? Правди?

Чому не відкриють оті спецхрани для російських і українських дослідників. Не розмістять документи і фотографії в Інтернеті, не видадуть книгами…

Для чого вже вкотре ламати сайт Американського козацтва? Показати, що фахівці з Желєзногорська не сплять?

Для чого так скрупульозно моніторити маленькі сайти «Нова Січ» і «Музеї України», розгортати проти нас цілі інформкампанії?

Таке враження, що росіянам більше нічого робити. Вже перемогли тероризм, народ благоденствує… Ми розуміємо, що чимало чиновників і офіцерів, дякуючи нам, отримують підвищення, оформлюють козирні відрядження в США і Канаду…

Але, для супердержави, якою намагається виставити себе Росія, це смішно…

Давайте налагоджувати інформаційну співпрацю!

І почнемо з спецхранів Ермітажу. Українські журналісти готові отримати і оприлюднити, хоча б фотографії з Малоросейского відділу. Чому б не пустити туди істориків?

Ми пропонуємо взаємовигідний мир. Пробуємо встановити цивілізовані взаємини між істориками Росії і України. Чому б не спробувати жити дружно?

Шабля типу клич

Коли ми запустили міжнародну програму розшуку українських антикварних речей на найбільших аукціонах світу, навіть не розуміли, з чим будемо мати справу. Журнали "Музеї України" і "Нова Січ" буквально завалили унікальними фотографіями зброї, прикрас, предметів побуту... Як не дивно, провідні експерти з антикваріату, добре знають, хто такі козаки. Адже наші предки побували у багатьох країнах Європи, поширюючи свої звички, активно торгуючи зброєю, цінними речами - трофеїв завжди було багато.

Спеціальні дослідження козацької зброї тільки починаються. На жаль, в музеях України збереглося дуже мало оригінальної зброї того часу. Різними шляхами все потрапило до Росії чи інших країн. Тож нам доводиться обходитися фотографіями, які  надають спеціалізовані заклади Європи і Америки. Ще раз дякуємо затятого колекціонера, отамана Американського козацтва Сергія Цапенка, який консультує нас у багатьох випадках.

Сьогодні даємо світлини нагородної шаблі типу клич. Це високохудожній виріб невідомого майстра. Срібло. Унікальна робота по клинку. Зрозуміло, і ціна достойна. Продали за 18000 доларів.

Треба зазначити, що турецька шабля типу клич (килич, килидж), є класичною зброєю. До цього списку слід долучити іранську шаблю "шамшир", індійську "талвар", китайську "дао" та меч-шаблю "зульфакар".

Клич - основний вид холодної зброї турецької армії. Має широкий, але тонкий клинок, на який наносили спеціальні ребра жорсткості. Руків*я робили, в основному, кістяне, або з рогу. На кінці - набалдашник з отвором для мотузки.

Якщо лезо було зроблено правильно, клич розрубував людину навпіл! Не рятували навіть сталеві шоломи! Вони просто розліталися! Якщо витримували, воїн  гинув від удару...

Кращої зброї для вершника, так і не придумали. У той же час, для піших солдат, шабля не мала такого значення.

Не дивно, що зброя такого типу була улюбленою у козаків. Її або здобували в боях, або захоплювали під час взяття міст, арсеналів. Купували. Цінилися шаблі страшенно дорого.

До нашого часу дійшло дуже мало бойових зразків. В основному - коштовні нагородні комплекти. У їх оздобленні приміняли срібло, золото, дорогоцінне каміння. Врахуйте бренд фірми, чи особу індивідуального майстра. Ціна подібних речей стрімко зростає.

 Час працює на них.

 

Для особливо допитливих, надаємо коротку інформацію про види шабель.

 

Сабли, палаши, шашки и оружие с изогнутым лезвием



I. Определения.

1) Сабля (венг. - czablya, от szabni — резать; sabre) - рубящее, рубяще-режущее или коляще-рубяще-режущее (в зависимости от степени кривизны клинка и устройства его конца) холодное оружие с изогнутым клинком, у которого лезвие на выпуклой стороне, а обух - на вогнутой. Разновидности сабель различаются размерами, радиусом кривизны клинка, устройством эфеса (рукояти). Характерное отличие от другого длинноклинкового оружия с рукояткой - центр тяжести расположен на значительном удалении от эфеса (чаще на уровне границы первой и второй трети от острия клинка), что при рубящих ударах вызывает дополнительное режущее действие. Сочетание кривизны клинка со значительным отдалением центра тяжести от эфеса увеличивает силу удара и площадь поражаемого пространства. Эта особенность сабли была наиболее эффективна при клинках из твердых сталей, обладавших большой упругостью и вязкостью. Эфес имеет рукоять с темляком и крестовину с перекрестьем (восточные сабли) или иную гарду (европейские сабли). Ножны бывают деревянные, обтянутые кожей, сафьяном и бархатом или металлические (XIX - XX вв.), воронёные, хромированные и никелированные с наружной стороны.
Сабля появилась на Востоке и получила широкое распространение у кочевников Восточной Европы и Средней Азии в VII - VIII вв. Сабля этого народа рубяще-колющая. В XIV в. на сабле появляется елмань. Сабля приобрела свойства преимущественно рубящего оружия. Наиболее характерными саблями этого типа были турецкая и персидская. В европейских армиях XVIII - XIX вв. сабли имели клинки средней кривизны (4,5 – 6,5 см), эфесы с громоздкими гардами в виде 1 – 3 дужек или чашеобразные, ножны с XIX в. обычно металлические. Общая длина достигала 1,1 м, длина клинка 90 см, масса без ножен до 1,1 кг, масса с металлическими ножнами до 2,3 кг. В конце XIX в. кривизна уменьшается до 3,5 – 4 см. и сабля вновь приобретает колюще-рубящие свойства.

2) Палаш (венг. - pallos; backsword, broadsword) - колюще-рубящее холодное оружие со сложным эфесом, с рукояткой и с прямым или слегка изогнутым клинком широким к концу, полуторной заточки (реже обоюдоострым). Сочетает в себе качества меча и сабли. Эфес палаша состоит из рукояти с головкой и гарды (обычно включавшей в себя чашку и защитные дужки). У западноевропейских палашей эфес обычно асимметричный с сильно развитой защитой руки в виде крестовины или чаши с целой системой дужек. Длина клинка от 60 до 85 см. Появление палаша в качестве военного оружия относится к концу XVI - началу XVII вв., когда в Западной Европе появляются регулярные кавалерийские части. С XVIII в. на вооружении тяжелой конницы.

3) Шашка (кабардино-черкес. - са'шхо – (букв.) длинный нож) – рубяще-колющее холодное оружие с рукояткой. Клинок небольшой кривизны с обоюдоострым концом. Общая длина 95-110 см, длина клинков 77-87 см. Отличается от сабли несколько более прямым клинком. Ее особенность - отсутствие медной дужки, которая защищает кисть руки. Первоначально на вооружении русской иррегулярной кавалерии состояла шашка кавказского типа, имевшая клинок небольшой кривизны и эфес, состоящий из одной рукояти с раздваивающейся головкой, без каких-либо защитных приспособлений. Такой типично кавказский эфес вообще можно считать одним из основных отличительных признаков шашки как вида холодного оружия. Русские армейские образцы шашек (например: драгунская образца 1881 г.) отличались от шашки кавказского типа устройством эфеса и ножен. Клинки первых армейских шашек имели среднюю кривизну, и по форме приближалась к сабельным. В 1881 г. была проведена реформа вооружения, целью которой было установление для всех родов войск единого образца холодного оружия. За образец для клинка был взят кавказский клинок, известный под названием «волчок». Эфес вначале предполагался единого образца, с защитой передней дужкой, но затем было решено оставить для казачьих шашек традиционные эфесы, состоящие из одной рукояти. В результате на вооружение русской армии были приняты драгунская (офицерская и солдатская) и казачья (офицерская и солдатская) шашки. Артиллеристы получили укороченный вариант драгунской шашки. Характерным отличием шашки от сабли всегда было наличие у шашки деревянных ножен, обтянутых кожей, с кольцом (реже с двумя кольцами) для пасовых ремней портупеи на выпуклой стороне (то есть она подвешивалась по-кавказски лезвием назад), тогда как у сабли кольца всегда на вогнутой стороне ножен, в XIX - нач. XX в., как правило, стальных. Кроме того, шашка носилась чаще на плечевой портупее, а сабля на поясной.

4) Ятаган (тур. - Yatagan) - колюще-рубяще-режущее холодное оружие с клинком внутренней заточки (на вогнутой стороне клинка). Среднее между мечом и саблей. Рукоять костяная (реже металлическая) с раздвоенной головкой, без гарды или упора ограничителя. Головка расширяется в виде «ушей» для упора основания кисти руки. Так как эфес ятагана не имеет гарды, то клинок входит в ножны вместе с частью рукояти. Ножны ятагана деревянные, обтянуты кожей, могут быть облицованы металлом. Длина до 80 см, длина клинка около 65 см, масса без ножен до 0,8 кг (с ножнами до 1,2 кг). Применялся с XVI в. в Турции, странах Ближнего и Среднего Востока, Балканского полуострова и Южного Закавказья. Ятаган в основном известен как специфическое оружие турецких янычар. Оружие подобной конфигурации использовалось в Древнем Египте как большой метательный нож. Другое название – Скимитар.

5) Сабля абордажная (cutlass) - сабля небольшой кривизны с укороченным массивным лезвием и сильно развитой гардой. Применялось в XVIII-XIX веках в абордажных боях.

6) Палаш абордажный - длинноклинковое рубяще-колющее абордажное оружие с прямым широким клинком без долов, имеющим одностороннюю или полуторную заточку. Рукоять деревянная или металлическая с гардой типа дужка, крестовина, щиток. В России был принят на вооружение матросов в 1856 г. В отличие от строевых палашей, которые имели только металлические ножны, абордажный палаш был с кожаными ножнами. Применялся до конца XIX в. Длина клинка до 80 см, ширина - ок. 4 см.

7) Шамшер (шамшир) - арабская (или иранская) сабля с узким клинком сильной кривизны, плавного изгиба, без елмани. Рукоять тонкая с небольшой крестовиной и головкой. Ножны деревянные, оклеены кожей. Прибор ножен обычно состоит из двух металлических обоймиц с кольцами и нередко наконечника. Был распространен от Марокко до Индии и Пакистана включительно.

8) Кхопеш (хопеш, хепеш, хепеш скимитар) (Khopesh - слово обозначало переднюю ногу животного) – холодное клинковое оружие в Древнем Египте, которое можно отнести к ятаганам (хотя некоторые относят его к боевым секирам). Состоял из серпа (полукруглого лезвия) и рукояти. Мог иметь, как внутреннею заточку, так и внешнею. Бывала заточка двойная – ближняя к рукояти часть клинка – заточка внешняя, дальняя часть клинка - внутренняя. Рукоять – двуручная, около 50 см. Кхопеш, в Древнем Египте был оружием элитных воинов и искусных бойцов. Длина кхопеша позволяла работать им и с колесницы.

9) Дюсак - разновидность сабли, появившаяся в Венгрии и бытовавшая в Богемии и Германии в XVI в. Клинок короткий, изогнутый, однолезвийный, сужающийся к острию. Роль черена играет стержень, загнутый в виде петли, обращенной к лезвию. Использовался крестьянами и ремесленниками. При работе дюсаком на руку надевалась толстая кожаная рукавица.

II. Страны и разновидности.

1) Европа.

А) Бадлер (беджелер) – албанская, широкая, тяжелая сабля.
Б) Бутуровка - венгерская сабля.
В) Венгерская сабля - сабля малой кривизны со слабо выраженной елманью.
Г) Гаддарэ - сабля с коротким широким клинком и утолщенным тупьем.
Д) Карабела - польская сабля.
Е) Копис (kopis) – изогнутый меч, который был распространен в Греции и Испании с VI по III вв. до н.э. Скорее всего был скопирован с персидского копида. Лезвие имело внутреннею заточку. Этрусские и ранние греческие мечи этого типа были длинным рубящим оружием с длиной клинка около 60-65 см (хотя длина могла достигать 72 см). Более поздние македонские и испанские образцы были коротким рубяще-колющим оружием, длина клинка которого не превышала 48 см.
Ж) Корделач - большая, часто двуручная сабля. Специфическое оружие «Марковых братьев». Один из первых профессиональных союзов «мастеров меча». Был основан в Нюрнберге: «Общее братство Святой и Пречистой Девы Марии и Святого и могущественного князя небесного Святого Марка», или, сокращенно, «Марковы братья». 10 августа 1487 года Фридрих II даровал им первую грамоту о привилегиях, согласно которой, в частности, «Марковы братья» получили право именоваться «мастерами меча». Вскоре «Марковы братья» переехали во Франкфурт-на-Майне, ставший на время центром фехтовального искусства Европы. На некоторое время, этот союз занял монопольное положение.
З) Кортелас (итал. cortelas – большой нож) - итальянская сабля с тяжелым широким клинком средней кривизны. Был широко распространен в XIV – XV вв. в Генуе и Венеции.
И) Кракемарт – короткая, тяжелая сабля с обоюдоострым клинком. Была распространена у французских и английских моряков в XV в.
К) Малкус (малхус) (итал. – malchus) – кривой короткий меч с сильным скосом обуха. Был распространен в Европе в XIV – XV вв.
Л) Махайра - кривой серповидный (менее серпа загнут и более вытянут), древнегреческий меч с лезвием на внутренней стороне клинка. Длинна - 50-65 см.
М) Скаллоп (дузегги) - разновидность палаша с гардой в виде раковины. Подобные тесаки применяли в XVI-XIX вв. Часто использовался моряками в абордажных командах.
Н) Фальката (фалката, фалкта) (falcata) - испанский (иберийский) колюще-рубящий меч с изогнутым лезвием, длина клинка около 45 см. По строению напоминает - махайру.
О) Хиршфангер - охотничий палаш.

2) Русь.

На Руси сабля известна с IX в., в Новгородской земле сабля вошла в обиход позже — примерно с XIII века, а с XIV в. стала господствующим видом оружия (в Западной Европе - с конца XVI в.). В XV - XVII вв. саблями были вооружены воины русской поместной конницы, стрельцы, казаки. С XVIII в. в европейских и русской армиях сабля состояла на вооружении личного состава легкой кавалерии и офицеров в других родах войск. В 1881 г. в русской армии сабля была заменена шашкой и сохранилась лишь в гвардии, как парадное оружие, а также у некоторых категорий офицеров для ношения вне строя.

А) Адамашка - украинский термин, обозначающий саблю, из дамасской стали.
Б) Клыч - сабля, турецкого происхождения распространенная среди казаков.
В) Шашка казачья нижних чинов образца 1881 г. - шашка, являвшаяся армейским оружием с 1881 по 1917 г. Общая длина 102 см, длина клинка 87 см, ширина 3,3 см, вес с ножнами 1,35 кг.
Г) Шашка казачья офицерская образца 1838 г. - шашка, являвшаяся армейским оружием с 1838 по 1881 г. Общая длина 96 см, длина клинка 82 см, ширина 3,5 см, вес с ножнами 1,4 кг.

3) Турция.

А) Килич (клыч) (kilic, kilij – меч или клинок) - сабля, оказавшая большое влияние во время турецкого нашествия XV века на форму европейских сабель. Характерна большая кривизна клинка.
Б) Мамелюк - сабля сильной кривизны, бывшая на вооружении в отрядах мамелюков.
В) Сейф - сабля с клинком малой кривизны.
Г) Турецкая сабля - сабля, у которой кривизна клинка начинается со второй трети, верхняя треть клинка прямая. Сабля носится на шелковой перевязи, идущей справа налево; подвешена свободно, так что острие ее направлено вверх. Прямая рукоять, крестовина с перекрестьем на эфесе. Масса без ножен 0,85 – 0,95 кг, с ножнами – 1,1 – 1,25 кг. Большая кривизна клинка, длина клинка 75 - 85 см, общая длина сабли 95-97 см.

4) Индия.

А) Индийская сабля – сабля с клинком малой кривизны, расширяющимся к низу.
Б) Кунда (Кханда) - разновидность палашей, длина клинков около 80 см. Была широко распространена в Северо-Восточной Индии. Их стальные или булатные клинки, как правило, прямые, однолезвийные, отковываются с некоторым расширением к концу, который имеет овальную форму. Часть обуха у конца остро заточена. Рукоять металлическая, с сильной защитой руки в виде небольшой верхней и большой нижней чаш, соединенных между собой широкой дужкой. Под нижней чашей-крестовиной укреплено с обеих сторон пятки клинка широкое фигурное перекрестье, а над головкой возвышается длинный металлический хвост. Черен рукоятки, нижняя чаша и дужка изнутри перевиты и оклеены тканью. Широкие ножны таких палашей обычно изготавливаются из дерева и обтягиваются ценными сортами тканей.
В) Тулвар (талвар) – сабля с клинком полуторной заточки малой кривизны. Головка черена имеет характерную дисковидную форму. Общая длина 95-125 см.
Г) Фиранги – палаш с клинком полуторной заточки с эфесом и шипом на конце черена. Получил распространение в позднем средневековье.

5) Непал.

А) Кхора (инд. – кора) – меч с изогнутым расширяющимся к концу клинком, общая длина от 60 см до 65 см. Рукоять имеет кольцевую гарду и навершие в виде чашки с резной головкой.
Б) Памдао – меч с широким клинком с двойным изгибом.

6) Азия.

А) Бухарская сабля – сабля с сильным изгибом в нижней трети клинка. Верхняя часть клинка значительно шире его окончания. Долы отсутствуют. Клинки бухарских сабель по форме очень близки к персидским. Здесь при изготовлении сабель нередко использовались привозные персидские клинки. Но форма бухарских сабель - с небольшой елманью на узком клинке - местного происхождения. Клинки среднеазиатских шашек почти прямые с тупьем или обухом, рукояти массивные, утолщаются к головке.
Б) Зюльфак (дзюльфакар) – сабля с раздвоенным клинком.
В) Кавказская сабля – делиться на два основных типа:
1) Легкая кавказская сабля – имеет очень широкий короткий клинок слабой кривизны с долами и очень острым концом. Рукоять с черенком плоскоовального сечения, постепенно суживающимся к головке. Крестовина маленькая, иранского типа.
2) Тяжелая кавказская сабля – имеет широкий тяжелый длинный клинок, нередко с долами и елманью, массивную костяную или роговую рукоять с набалдашником, и большой массивной крестовиной.
Г) Кастане
1) Короткая тяжелая сабля со сложным эфесом, являющаяся национальным оружием народов Цейлона. Общая длина 50 – 60 см.
2) Изогнутый филиппинский меч с односторонней заточкой на выпуклой стороне клинка. Рукоять обычно имеет навершие в виде головы дракона.
Д) Киргизская сабля – сабля, с узким клинком небольшого изгиба, длинная, со штыкообразным концом, приспособленным для прокалывания сквозь кольца кольчуги. Простая рукоять, имеющая очень маленькую прямую крестовину и большую головку, немного отклоненную назад. Ножны деревянные. Устье отсутствует. Эти сабли получили особенно большое распространение в Киргизии, поэтому их обычно и называют киргизскими.
Е) Копид – персидский меч внешне напоминал серп. Упоминается Ксенофонтом во времена персидского царя Кира (VI в. до н э.).
Ж) Персидская сабля – сабля с сильным, но плавным изгибом в нижней трети узкого клинка. Верхняя часть клинка значительно шире его окончания. Долы часто отсутствуют. Небольшая тонкая рукоять имеет маленькую головку и прямую длинную крестовину. Масса без ножен 0, 85 – 0, 95 кг, с ножнами – 1,1 – 1,25 кг. Длина клинка 75 - 85 см, общая длина сабли 95-97 см.
З) Сапарра (саппара) – ассирийская сабля (меч), имела заточку, как по внешней стороне лезвия, так и частично по внутренней.
И) Селебе – казахский палаш (полусабля).
К) Хылыс – хакасская сабля.
Л) Шои - казахская сабля.

7) Африка.

А) Нимша – марокканский меч с клинком небольшой кривизны, имеет небольшую деревянную рукоять. От основания гарды отходят дужки, направленные к острию клинка и имеющие шарообразные окончания, предназначены для захвата оружия противника.

III. Термины и приспособления.

1) Черен – рукоять.
2) Огниво – гарда.
3) Темляк – ременная петля на навершие сабли.
4) Крыж - крестовина сабли.
5) Елмань – утолщение сабельного лезвия в верхней части клинка, могла оттачиваться.

Составил Ю.Колобаев.
 

Кинжали козацького конвою царя

Мюнхенський аукціон антикваріату приніс кілька сенсацій. Були виставлені і моментально продані в Росію, кинджали козацького конвою російського царя.

Унікальна робота. Златоуст. Персональне замовлення. Кінець ХІХ століття. Оправа - срібло. Довжина - 560 мм.

Інший кинджал роботи майстрів з Ростова.

Продано за 35.520 доларів плюс 22,5% аукціонного збору.

 

Звертаємо увагу - неймовірна офіцерська Гусарська шабля! Спеціальне індивідуальне замовлення. Незвична кривизна леза. Кавалерійський варіант. Довжина - 750 мм. Продано за 6000 доларів, плюс збір. Ціна невелика, враховуючи ексклюзив. Посередники моментально перепродадуть її в Росії десь за 30 тисяч... Бізнес...

Журнали "Нова Січ" і "Музеї України" вдячні отаману Американського козацтва Сергію Цапенку за інформаційну співпрацю. 

 

 

 

Козацька шашка і діамантова прикраса

В Мюнхені відбувся великий антикварний аукціон. Було виставлено чимало речей, які якимось чином стосуються історії козацтва. Спрацювала угода про інформаційну  співпрацю між журналами "Нова Січ", "Музеї України", Американським козацтвом та найбільшими антикварними установами світу. Можемо побачити унікальні лоти.Особлива подяка отаману Американського козацтва Сергію Цапенку!

Жіноча прикраса з бриліянтами, рубінами, під умовною назвою "Изумрудные глаза" та нагородна козацька шашка з орденом Святої Анни і надписом "За храбрость", судячи з усього, зберігалися в одній офіцерській родині. 

Шлях цих експонатів дуже легко прораховується. Може стати основою для написання сумного історичного оповідання про кохання і бурхливі події початку ХХ століття.

Хоробрий рубака-офіцер, що брав участь у багатьох військових кампаніях. Красуня-дружина з аристократичної родини.

Великий впорядкований будинок. Бібліотека. Сад. Класична музика. Бали. Прийоми...

 

Революція. Війна. Поразка.

Довгий шлях на чужину.

Поневіряння.

Нова Світова війна...

З того, примарного дореволюційного життя, залишилася тільки діамантова прикраса і нагородна зброя.

Дуже ймовірно, що випливли вони на аукціоні тільки після смерті власників. Принесли діти, чи скоріш за все, онуки. Євро, долари, комфорт для них важливіший за емоції. Родинні цінності і реліквії.

Зброя і прикраси знову повернулися до Росії. Пройшовши довгий шлях через чужину. Анабазис...

Новим власником став якийсь скоробагатько. Нафтовий чи газовий олігарх.

Великий будинок. Сад. Бібліотека. Попса на замовлення. Мерси. Охорона. Розбалувані крикливі діти. Істерична блондинка-дружина в безглуздих шмотках від модних брендів...

Інше життя. Інша країна. Інші люди. Інші порядки.

Нагородна шашка "За храбрость" та прикраса "Изумрудные глаза".

Світ кардинально змінився. Все стало іншим. Сумно...

 

 

 

 

Отаман Американського козацтва Сергій Цапенко представляє: "Єгерський ніж епохи царя Миколи І" 

 

Українські журналісти продовжують отримувати ексклюзивну інформацію з найбільших аукціонів і антикварних салонів світу. Ми вже розповіли про кілька унікальних предметів, що несподівано вигулькнули на торгах, знову зникнувши у таємничих приватних колекціях. А попереду ще чимало відкриттів! Ми звязалися з відомим колекціонером, отаманом Американського козацтва, представником журналів "Музеї України" і "Нова Січ" у США Сергієм Цапенком.

 

- Пане отамане, останнім часом на різних аукціонах часто виникають предмети, що мають символічне значення для українців і росіян. Як Ви це поясните?

-Іде швидка зміна поколінь. Відходять останні живі учасники бурхливих подій початку минулого віку, їх діти… Як правило, це були патріархальні православні родини з Росії і України першої хвилі еміграції. В їх будинках зберігаються унікальні речі часів козаччини,російської корони, визвольного руху… На жаль, нові покоління емігрантів повністю американізовані. Для них гроші важливіші за всі традиції і принципи. Я поки-що не знаю випадку, коли ці молоді люди  щиро і без будь-яких умов, передали б щось якомусь музею… Тільки продаж! У той же час, в Росії і Україні, виникли дуже багаті люди, для яких збирання національної старовини, стало справжнім хобі. Найбільшим попитом користується зброя, ікони, символічні речі, книги, документи… Ситуація парадоксальна! Ще двадцять років тому, з колишнього СРСР масово вивозилися витвори мистецтва, вони користувалися неймовірним попитом на Заході. А нині, навпаки! Ціни у США і Європі впали, ринок насичений, а в республіках колишнього СРСР шалений попит і дуже високі ціни. Ми намагаємося щось вихопити козацьке, українське. На жаль, наші можливості дещо обмежені… Запрошую до співпраці ділові кола з України!

-Ми щойно отримали фотографії унікального єгерського ножа часів Миколи І…

- Так, цю зброю було продано в Росію на замовлення дуже відомого депутата-колекціонера зброї… Ціна – 41.751.90 доларів. Златоуст. Майстер – Іван Бушуєв або Іван Бояришніков. Довжина – 505мм,лезо-340х44мм,ножни-363мм. Правильно називати не ніж царя, а єгерський ніж офіцера «Царской Охоты Николая 1». Цією зброєю добивали пораненого звіра. З Вашого дозволу дозволю розлогу цитату про чини тієї епохи: «Для заведования дворцовыми делами учреждена была Придворная контора; наряду с ней стояли Главная дворцовая канцелярия, ведавшая дворцовых крестьян, Гоф-Интендантская контора, в которой сосредоточено было заведование дворцами и садами, и Камер-Цалмейстерская контора, которой вверены были убранство и меблировка дворцов. Придворная охота подчинена была Придворной конторе в 1741г.

Император Александр I сократил штаты и расходы, упразднил П. канцелярию (указ 18 декабря 1801 г.) и внес коренные изменения в положение камергеров и камер-юнкеров. В 1856 г. число П. чинов умножено установлением звания обер-форшнейдера. В настоящее время придворный штат состоит из П. чинов и П. служителей. Среди П. чинов различаются первые и вторые чины Двора. К первым чинам Двора принадлежат: обер-камергер, обер-гофмейстер, обер-гофмаршал, обер-шенк, обер-шталмейстер, обер-егермейстер, обер-форшнейдер; ко вторым чинам Двора — гофмейстеры, шталмейстеры, егермейстеры, обер-церемониймейстеры, гофмаршалы. За ними следуют церемониймейстеры, камергеры и камер-юнкеры. Первые чины двора приравнены по табели о рангах к гражданским чинам второго класса, вторые чины Двора — к гражданским чинам третьего класса, церемониймейстеры — к гражданским чинам пятого класса; звания камергеров и камер-юнкеров не присваивают никаких гражданских чинов.

К 1 января 1898 г. П. штат Его Величества составляли 16 первых чинов Двора (3 обер-камергера, 7 обер-гофмейстеров, 1 обер-гофмаршал, 1 обер-шенк, 1 обер-шталмейстер, 2 обер-егермейстера и 1 обер-форшнейдер), 147 вторых чинов двора (41 гофмейстер, 22 шталмейстера, 9 егермейстеров, 2 обер-церемониймейстера, 1 гофмаршал, 21 человек в должности гофмейстеров, 35 человек в должности шталмейстеров и 16 человек в должности егермейстеров), 12 церемониймейстеров, 13 человек в должности церемониймейстеров, 176 в звании камергеров и 252 в звании камер-юнкеров Делопроизводство по управлению делами великокняжеских дворов сосредоточено в конторах, заведование которыми поручено управляющим (заведующим) конторами. Сверх поименованных лиц, при большей части великокняжеских дворов положен Придворный штат.
"Брокгауз и Ефрон"

-Виходить, ніж належав «за штатом» комусь з придворних?

-Скоріш за все. Потім ніж зберігався в родині. Революція, еміграція.Врешті-решт, США. Аукціон. І знову Росія. Цікаво,що царські полювання проходили в Єгерській слободі. Вона виникла десь у 1857-60 роках, через перенесення Царського полювання в Гатчину з Петергофа. Олександр ІІ був заядлим мисливцем. Саме при ньому полювання стало дійсно царською забавою. Там було створено цілий музей полювання, знищений більшовиками 1917 року. Доля цінних експонатів невідома. Може наш ніж звідти? Тут можна цілий детектив створити…

-Ми сподіваємося на подальшу співпрацю! Адже наше спільне полювання на старовинні експонати, що якось стосуються України, тривають!

-Головне – ми отримуємо оперативну інформацію з різних країн. Якісні фото. Дякуючи сайтам «Нова Січ», «Музеї України», «SecondUSA” історики, краєзнавці, колекціонери дізнаються про невідомі до того, широкій громадськості, факти. Ми отримуємо слова подяки від сучасних зброярів, дослідників, військових, всіх, хто цікавиться минулим. Думаю, скоро натрапимо на щось сенсаційне. І раптом, зможемо повернути на Україну…

Віктор Тригуб, редактор журналів «Музеї України» і «Нова Січ»

 

 

 

 

 

 

Ніж капітана  Катерини ІІ

Продовжуємо інформувати про цікаві лоти провідних аукціонів світу. інтерес - дуже великий! Зрозуміло, на нас моментально вийшли творці новоробів - майстерних підробок, коштовних сувенірів "під старовину". Більше того, ці хлопці готові розпочати випуск ексклюзивних коштовних ювелірних речей, починаючи мало не з часів Київської Русі... Враховуючи той факт, що у такі вироби вбухують чимало срібла, золота, діамантів, коштовного каміння, їх історична цінність, а відповідно вартість, починає зростати з моменту виготовлення...

Як не дивно, наші доморощенні олігархи, клюють саме на таке. Ювелір - професія майбутнього...

 

Підкреслимо, журнал "Музеї України" цікавлять оригінальні речі!

І ось, перша сенсаційна знахідка! На одному з аукціонів Англії, що теж буде інформувати нас про козацькі речі, засвітився і був моментально проданий, морський бойовий ніж капітана корабля. Період 1770 року. Пощастило колекціонеру з Литви. Купив за 4250 доларів. Дуже рідка штука! Зрозуміло, найближчим часом, експонат вигулькне в дорогих салонах Москви, де його куплять тисяч за двадцять...

 

 

Але, то їх бізнес. Ми отримали високоякісні фотографії зброї. Наші колекціонери, музейники, історики, зброярі у захваті. Є на що подивитися, з чим порівняти... Всім цікаво.

Ми очікуємо на цілістні колекції знатних українських родин. Там і козацька зброя, і книги, документи, картини, ікони, нагороди...

Цей матеріал - справжня, стопроцентна журналістська сенсація. Приємно! Хоча, ми вже з півроку, тільки те і робимо, що видаємо сенсації міжнародного рівня. Не всі розуміють... Все буде згодом.

Враховуючи те, що на Заході, ціни на подібні речі у рази нижчі від українських, хочемо зацікавити вітчизнянних колекціонерів, бізнесменів, владу. Купуйте і привозьте в Україну! Хай краще воно лежить у нас!

Полювання почалося! Приєднуйтеся!

Нагороди ФАПСІ

В Росії діє суперпотужна служба електронної розвідки і захисту інформації, відома світу як ФАПСІ. Це царство в царстві. Найсучасніші технічні засоби. Щедре фінансування. Комфортні умови для співробітників.

Розповідали ми про суперсекретний шпигунський центр ФАПСІ. Желєзногорськ.Військова частина 35533. Три позначки - Железногорськ -1,2 і ПРИМ. Останній - гігантське підземне місто у скальних породах на 300-метровій глибині. Центр інформаційно-технічної підтримки.

28000 надпотужних серверів!  Хакерське царство. Ймовірно, краще у світі гніздо з перехоплення інформації, комп´ютерних атак, розшифровки і програмування.

Для порівняння – у Пентагоні всього 14000 серверів. Правда, ми не знаємо про можливості інших, 22 американських спецслужб…

У 2003 році, росіяни виділили 0,5 мільярда рублів для проведення спеціального броньованого оптико-волоконного кабелю від Желєзногорська до Кремля. Значить, треба було?

Українські журналісти, що випадково копнули цю тему, дякуючи дивним показанням лічильників на сайтах (90% відвідувачів з Росії на сайтах Нова Січ і Музеї України - з Железногорська!), несподівано почали отримувати різнобічну інформацію про суперхакерів Російської Імперії. Кажуть, фахівці Железногорська дуже велику увагу приділяють саме Україні. Знімають інформацію мало не з електрочайників, що стоять у цікавих кабінетах...

Як ми зрозуміли, мова йде про той Железногорськ, що у Курській області. В сибірському - працюють з плутонієм, роблять супутники.

Що сказати. Молодці росіяни, що зберегли подібні об*єкти, модернізували. Оновили кадри. І тепер, через них активно впливають на регіональну та світову політику.

Американці ніколи і не згортали подібної діяльності. Ніколи цього не приховують, навіть пишаються.

Ну, а наші дебільні організатори конверсій, роззброєнь, тупої відкритості, що межує з відвертою державною зрадою, де вони? Хто?

Українська влада панічно боїться двох центрів - США з союзниками (НАТО, ЦРУ) і Росію, з її трубами, газом, ФСБ, ФАПСІ, Железногорськами... Чомусь ніхто навіть не намагається якось протидіяти цьому шпигунському беспределу! Одні служать Америці, інші Росії. А хто думає про народ? Виключно майор Мельниченко!

Зрозуміло, існують у ФАПСІ і власні нагороди, з якими знайомимо...

І для росіян, і для американців, Батьківщина, честь, національна гордість, патріотизм наповнені справжнім змістом. Для наших, поки що, це просто слова. На жаль...

Але, Україна все-одно переможе!

Нагороди СВР Росії

 

Неймовірну цікавість читачів викликали світлини і опис закритих нагород російських спецслужб. На чисельні прохання,  вирішили продовжити тему. Ми вже розповіли про одну нагороду Служби внешней разведки России. Цього разу друкуємо фото і опис медалі СВР "За заслуги".

 

Цікаво, що прихильники СВР з інших країн, отримують медалі в коробочці з чистими нагородними бланками! Про  всяк випадок...

Нещодавно, різноманітні нагороди російської розвідки, яка вважається однією з найсильніших у світі, отримали громадяни США і Канади. Як не дивно, чимало нагороджених в Україні. Громадян України. Людей, які займають певні позиції в суспільстві.

Мабуть, колекціонери...

 

Медаль с удостоверением в подарочной коробке.

В целях совершенствования системы ведомственных наград и поощрений в апреле 2002 года приказом Директора СВР была учреждена медаль СВР Российской Федерации "За Заслуги". Медалью, являющейся ведомственной наградой СВР России, награждаются:

- сотрудники СВР, внесшие значительный вклад в организацию, осуществление и обеспечение разведывательной деятельности;
- лица, оказавшие существенное содействие СВР России в деле обеспечения национальных интересов РФ.

Медаль СВР России "За Заслуги" изготовляется из мельхиора и имеет форму правильного круга диаметром 32 мм.

На аверсе медали - рельефное изображение эмблемы СВР России: в центре образованной штралами пятиконечной звезды - медальон со схематичным изображением земного шара, на голубой эмали изображены параллели и меридианы; земной шар обрамляет выпуклая надпись: "Отечество Доблесть Честь"; поле надписи отделено от штралов рантом, нижние концы звезды прикрыты лентой, покрытой эмалью цветов Государственного флага РФ; внизу, под концами звезды, - ветви: справа - лавровая, слева - дубовая.

На оборотной стороне медали - по окружности надпись: "Служба внешней разведки Российской Федерации", в центре - "За Заслуги".

Все надписи и изображения на медали выпуклые. Края медали окаймлены с обеих сторон бортиком.

Знак Київського полку

Американські козаки знову поповнили колекцію старовинних українських речей. Як повідомив отаман Сергій Цапенко, на одному з аукціонів, абсолютно несподівано, виникло кілька унікальних лотів. Про нагородний ятаган, ми вже писали.

 

Публікуємо світлину Знаку Київського полку. Скоріш за все, знак було вивезено кимось з першої хвилі еміграції. Тепер, нащадки, а це, переважно, повністю американізовані онуки і правнуки, що абсолютно не розуміють значення подібних речей, почали розпродаж.

Враховуючи той факт, що нинішнього року, померло чимало дружин і дітей колишніх царських офіцерів, діячів УНР,  слід очікувати масової появи на антикварному ринку США і Канади, автентичних сімейних реліквій 120-300 річної давнини. 

Зрозуміло, і Американське козацтво, і часописи "Музеї України" і "Нова Січ", за сприяння газети "SecondUSA", не збираються пропустити історичні скарби нашої держави.

Розпочинається велике полювання на українські реліквії в США!

Зрозуміло, деякі, не дуже дорогі експонати, американські козаки спробують викупити самостійно.

Запрошуємо до співпраці патріотично налаштованих підприємців з України, що готові стати власниками історичних символів нашої держави. Ми прийшли до висновку, що наші речі повинні зберігатися в Україні! Хай навіть у приватних колекціях! Все-одно, згодом вони будуть експонуватися у державних музеях! Хтось, колись прозріє і або подарує, або просто передасть раритети до держмузеїв. Можливо, скарби, для музею, викупить хтось більш моральний...

Досягнуто певних домовленностей з кількома солідними брокерськими фірмами США, акредитованих на найбільших антикварних аукціонах, на інформування  про всі українські чи козацькі лоти.

Якщо не викупимо, то хоч отримаємо якісні фото!

До речі, якщо хтось з сучасних істориків щось знає про знак Київського полку - пишіть! Може щось подібне є в наших музеях чи приватних колекціях?

А ми будемо регулярно інформувати громадськість про нові знахідки.

Відчуваємо, буде дуже цікаво!


Сторінку прочитано: 1275 раз

Сторінки: 1 2 3 4 5
Повернутися назад


Міжнародний козацький журнал

Міжнародний Козацький журнал "Нова Січ"

Редакція: Запоріжжя-Київ

Україна - це Європа!

 

 e-mail: novasich@ukr.net

Головний редактор - полковник козацтва

Віктор Тригуб

Шеф-редактор - Володимир Іванченко (Запоріжжя)

Біоенергетики - генерали козацтва Валерій Пильник, Юрій Курилех

Юридичний супровід - 

Іван Макар

Представник у США -  Американське козацтво

Представництва:

Кропивницький - Анатолій Авдєєв, Харків - Юрій Нерослік, Закарпаття - Вадим Логвінов

Голова Ради - Констянтин Стасюк



 


Партнери: Музей плакату України, ГО "Гуманітарна ліга"





http://www.museum-ukraine.info/

 







 









Опитування
За кого голосувати?
За владу
За опозицію
Не піду
Маленька партія снайперів



Всього голосів: 2973
Результати опитування



Лічильники





На початок сторінки

Разробка сайту: Ростислав Саєнко, 2005 р., Система: SmallNuke ©
Генерація сторінки: 0.213 с. Всього 8 запитів до бази.

Админ.панель