Зробити стартовою   Додати в обране  Стрічка новин в форматі RSS

Навігація
   » Головна
   » Новини
   » Пошук
   » Користувачі
   » Гостьова книга
   » Козак-Інформ
   » Сторінки



НС

Приймаються благодійні внески

на розвиток і підтримку "Нової Січі",

журналу "Музеї України".

Експедиції в зону АТО,

Музей плакату для прифронтової зони...

Гривні по Україні: картка Приватбанку

5168755514296934




Герої козацького руху

С.В.Цапенко -

Герой козацького руху

Отаман Американських козаків, генерал-лейтенант козацтва Сергій Володимирович Цапенко удостоєний найвищої нагороди Всеукраїнської акції "Лідер народної довіри" - звання "ГЕРОЙ КОЗАЦЬКОГО РУХУ"!


Підписана стаття є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

 




Пошук



Друзі і музеї

Універсальна газета

CanadaUA-news

http://nato-uainform.do.am/

Журнал "Музеї України"

Лідер народної довіри

Стародубська республіка 

http://heute.do.am/  

Музей В.Тригуба

Секунда - газета

http://mazepa.do.am/ 

http://lyman.do.am/index/0-1

Музей К.Стеценка

Музей Садиба Попова

Село Осикове

Ігровий журнал

Музей І.Козловського 

Канівський музей

Музей Г.Кочура

Музеї Переяслава

Музей Г.Сєдова

Музей І.Труша

Березова Рудка

http://ivanchenko.do.am/

Антикварна біржа

http://frk.do.am/ 

http://mpssng.do.am/

http://isv.at.ua/

http://pravda-sng.moy.su/

http://donechyna.at.ua/

http://rukas.at.ua/

http://snayper.do.am/

http://lutckzam.do.am/

http://kazahd.do.am/

http://novpetr.do.am/

http://bulat-museum.do.am/

http://kurilex.at.ua/

http://getmanps.at.ua/

http://nasamomdele.do.am/

http://sledopit.do.am/   

http://novpetr.do.am/




ЄУ
Locations of visitors to this page

https://surmasite.wordpress.com/
https://musplakat.wordpress.com/

CanadaUA-news

https://ukr.media/

Музей В.Тригуба





і




Сторінки: 1 2 3 4 5

Шабля Мазепи-2

КОЗАЦЬКИЙ БІОЕНЕРГЕТИК ВАЛЕРІЙ ПИЛЬНИК: СКАРБИ ЗАПОРОЖЦІВ ПОТРАПЛЯТЬ ЛИШЕ ДО ЧИСТИХ РУК!

Продовжується велике міжнародне розслідування довкола загадкових скарбів, десь захованих запорожцями. До справи долучилися відставні офіцери ФБР і ЦРУ США, оперативники СВР і ФСБ Росії, представники польських спецслужб... Як нам стало відомо, десь у найглибших надрах СБУ, створено таємну спецгрупу з патріотично налаштованих українських офіцерів, що теж долучилися до слідства... І це не може не радувати... Давно пора почати фахові, професійні пошуки...

Ми звернулися до офіційного біоенергетика міжнародного козацького журналу "Нова Січ", генерала козацтва Валерія Пильника, з проханням трохи пояснити ситуацію довкола скарбів українських козаків. Нагадаємо, що Валерій Пильник, більше десяти років співпрацює з нашими виданнями, пройшов чимало виборчих кампаній, лікував багатьох визначних діячів сучасності, володіє як древніми характерницькими знаннями, так і сучасними екстрасенсорними методиками...

Герб гетьмана - Пане генерале, останнім часом спостерігається значний інтерес до козацької історії, якихось таємниць, преса знову почала писати про скарби козацьких лідерів... Чи є хоч якийсь сенс у всіх тих пошуках і дослідженнях?

- Звичайно! Користуючись власною методикою, я вже нині, тільки побіжно продивившись на тодішніх козацьких лідерів, можу сказати, що треба терміново розпочати масштабні історичні розслідування, пошуки, які приведуть до НЕЙМОВІРНИХ результатів... Якщо все вдасться, ми отримаємо гігантський суспільний резонанс і колосальний старт для якогось потужного розвитку української нації!

-Чи є сподівання на успіх у справі Полуботка?

-Є! І дуже великий успіх! Але, все залежить від морального рівня тих людей, які проведуть ту роботу. Тих, хто переслідує якісь мілкі, власні меркантильні інтереси, я б попросив взагалі не наближатися до цієї теми. Можуть бути страшні неприємності, проблеми... Скарби запорожців потраплять лише до чистих рук! А розшуки скарбів Полуботка потрібно вести у двох напрямках - міжнародному і українському. У будь-якому разі, ця робота потрібна Україні, необхідна для українського народу. Можливо якісь події, що моментально почнуться довкола пошуків, сконсолідують українську націю, суттєво вплинуть на глобальний, планетарний, розвиток історичних процесів. Там буде все!

-Свого часу, коли ми працювали у Фонді пошуку - встановлювали імена невідомих солдат, розшукували пропалих без вісті, вже пережили серію містичних подій. Всі ті, хто намагався якимось чином використати ситуацію на свою особисту користь, або померли, або дивно загинули... У той же час, фактично смертельно хворі, що долучилися до святої справи, зцілилися, і живуть і досі. Хоча пройшло вже двадцять років...

Герб гетьмана - Всі ці роботи, дослідження - пряме втручання у царство померлих. Поговоріть із священниками. Коли людина помирає, кажуть, що відійшла у вічність. До вічного спокою. У випадку з невідомими солдатами, робота пошуковців - це формальний обряд поховання. Слідопити роблять святу справу - вони упокоюють душі убієнних на полі бою. І горе тим, хто цьому заважає! Страшні кари чекають тих, хто порушує пам*ять полеглих! Ми всі беремо участь у захисті Державного музею-заповідника "Битва за Київ у 1943 році", село Н.Петрівці, Вишгородського району. Знаю, що переможемо, відстоїмо музей... А от тих, хто порушив спокій полеглих, посягнув на пам*ять десятків тисяч загиблих солдат, яких тоді, фактично і не поховали, чекає страшна небесна кара. Ідіть до церкви, кайтеся, моліться! Думайте про душу! Припиніть оте неподобство! Ще є час!

Те саме відбувається, довкола скарбів Гетьманів. Адже всі вони, думали про долю України! Народу, козацтва! І всі, на смертному одрі робили якийсь потужний посил у майбутнє. Державотворчий сигнал! І виникнення Української Народної Республіки, здобуття незалежної України - то є якесь незбагненне диво! Проаналізуйте - все відбувалося начеб-то само по собі, без особливих зусиль як народу, так і політиків. Ми маємо справу з якимось надпотужним, древнім слов*янським ритмом, який дійшов до нас через тисячоліття, від Київської Русі. І з 1991 року, ми посилили цей ритм, прискорили його. Всі ці тайни Гетьманів, скарби - активізація вічних державотворчих процесів. Потреба в цьому виникла саме зараз. Вибір зроблено. Зворотнього шляху вже немає. Багато людей буде втягнуто у неймовірні пригоди. І найбільш цікаво, що сьогодні, ці люди навіть не підозрюють, що їх чекає у найближчі місяці.

- З Полуботком хоч щось зрозуміло... Чи буде щось відбуватися довкола загадкової спадщини Мазепи?

-І не тільки Мазепи! Почнуть звучати імена інших козацьких Гетьманів, просто ватажків. Буде зроблено масштабні наукові відкриття. Знайдуться просто неймовірні документи. Знаю, що тільки останніми тижнями просто взяла і вигулькнула невідома шабля Мазепи, яка лежить в запасниках Ермітажу. Знайшовся невідомий наказ Сталіна, про передачу Україні козацьких експонатів з музеїв Росії. Віднайшли "Батуринський архів". Говорять про культові речі інших гетьманів... Справа з поверненням козацьких регалій із США вже має геополітичне значення! Згадали і про грамоту Катерини про передачу запорожцям Кубані. Виявилося, що цікаві події відбуваються довкола Задунайської Січі і нинішніх територіальних претензій Румунії...

-Почалися цікаві розмови про таємниці Нестора Махна, отаманів Зеленого і Григор*єва...

-То взагалі, окрема тема! Фактично, період УНР і Громадянської війни, майже не вивчений! Знаю, що Махно виїхав з України з кількома пакунками, на тачанці. Постійно посилав емісарів, яких перехоплювало ЧК. А під час гітлеровської окупації, його дружина і донька, дуже хотіли приїхати в Україну, але, не змогли... Більш цікава ситуація з Зеленим і Григор*євим... Треба вивчати архіви...

-А на які регіони слід звернути увагу?

-США, Канада, Польща, Франція... Особливо, Москва і Санкт-Петербург. В Україні - Запорізька, Донецька, Черкаська, Вінницька, Полтавська області. Київщина... Але щось ВИДАТНЕ відбудеться у Чернігівській області. І спостерігаючи за зав*язкою сюжету, я знаходжу всьому дуже цікаві пояснення... Занадто багато знаків! Я спробував оцінити вартість скарбів за нинішніми цінами. Виходить десь під 15 мільярдів...

-До речі, чомусь всі впевнені, що скарби в землі, і треба копати...

-Це стосується тільки недавнього історичного періоду.Там треба копати. Та й там є специфіка... Треба стукати! І треба йти у святі місця!

-Обнадійлива інформація... Хоча, це вже конкретика! А що чекати нам, журналістам?

-Ви опинитесь у самому епіцентрі. Сюжет розвиватиметься довкола Вас. Але, ніяких прямих матеріальних винагород Ви не отримаєте! Кореспондентів різноманітних ЗМІ буде дуже багато. Всі зроблять якийсь дуже важливий внесок. Всі отримають свій приз. Але, головні дійові особи, будуть з іншої, скажімо так, галузі. Все буде дуже випадково. Потрібні люди будуть виникати у потрібний час і будуть робити саме те, що повинні зробити. За великим рахунком, все відбудеться так, як повинне відбутися. Всі будуть працювати тільки на Україну.

-І Україна переможе!

-Україна перемагає завжди. Просто ми цього часто не розуміємо...

ЗНАЙДЕНО «БАТУРИНСЬКИЙ АРХІВ»  МАЗЕПИ!

Продовжуються сенсаційні знахідки епохи гетьманування Івана Мазепи.

Триває скандал довкола невідомої до цього шаблі Мазепи. Отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, знайшов дивної краси шаблю Гетьмана в Канаді. Отримав фото. Провівши розслідування, зрозуміли, що то майстерно виконана реконструкція, здійснена невідомим козаком, за кресленнями з польських архівів. Почали шукати оригінал. Вийшли на Польщу. Виявилося, що шабля була вивезена з Краківського «Арсеналу» радянськими спецслужбами десь у 1945 році. Нині зберігається в Санкт-Петербурзі.

Гетьман Іван Мазепа

  Вдалося встановити навіть інвентарний номер експонату, який багато років просто лежить у запасниках. Журналісти звернулися по допомогу до МЗС України, Генконсульства. Зателефонували до Ермітажу. І дізналися, що для росіян ці експонати не мають якоїсь великої історичної цінності. Тут, досить доречно, виник знайдений запорізьким істориком Максимом Остапенком, наказ Сталіна №2 від 1917 року, де згадується збережена в Ермітажі легендарна шабля Мазепи, відома під умовною назвою «Смерть супостату». Виявилося, що журналісти і козаки, знайшли ТРЕТЮ, з відомих нам шабель гетьмана! Одна – в музеї Чернігова. На жаль, так і не вдалося дістатися до знахідки і сфотографувати її.

Більше того, керівництво Ермітажу навіть заховало шаблю в інший корпус! От тільки яку? Цілий детектив виник…

Ця неймовірна історія продовжується, вивівши журналістів часопису «Музеї України», на ще більш сенсаційну знахідку! І знову Мазепа!

Виявляється, після поразки Мазепи і шведів, росіяни захопили чимало документів Гетьмана, що дістали назву «Батуринський архів». У 1708 році А.Меншиков вивіз документи до Росії. І для українських дослідників їх сліди загубилися. Враховуючи те, що І.Мазепа був навічно зарахований до зрадників, про документи знало обмежене коло людей, ніяких досліджень не велося.

Кілька років тому, у Санкт-Петербурзькому університеті, з ініціативи Центру з вивчення історії України, розпочалося дослідження документів Мазепи.

 Науковці вийшли на «Батуринський архів» Мазепи. Як виявилося, архів вцілів. Його рештки (близько 1000 документів), нині зберігаються в архіві Петербургського інституту історії РАН. Інша частина, розпорошена по колекціях Москви. Виявилося, що фактично жоден документ не використовувався в ЖОДНІЙ з опублікованих праць з історії України!

Цю сенсаційну новину оприлюднила історик Т.Г.Яковлева з Санкт-Петербургу.

В «Батуринському архіві» - оригінали невідомих царських Указів. Листування Ф.Головіна. Російський переклад написаної І.Мазепою польською мовою, поеми «Старик с телом беседует» (про роман з Мотрею Кочубей). До цього моменту було відомо лише про одну поему Мазепи! Отже – знову потужна історична сенсація!

Багато документів про «скарби Мазепи». От тут треба бути уважним. Враховуючи великі статки Мазепи, ймовірно, він встиг щось заховати «на чорний» день, як тоді було прийнято – адже банків тоді не було… Яковлєва згадує Білу Церкву. Нагадаємо – поруч рідне село – Мазепинці… Враховуючи нездоровий інтерес до скарбів, який, чомусь іде від різноманітних спецслужб, ми не будемо публічно розвивати тему скарбів… Це – окрема розмова… Козаки дуже хитро ховали скарби. Там є НЕЙМОВІРНИЙ і дуже дієвий секрет, до розгадки якого ми впритул наблизилися… Коли розбагатіємо, знайте – розгадали…

Т.Яковлева продуктивно попрацювала і в московських архівах. Там взагалі, готовий сценарій багатосерійного фільму! Звертає увагу відкриття «Московських статей», що регулювали стосунки України і Росії. До цього, всі вважали, що основними були «Коломацькі статті»!

Що не рядок з докладу «Нові архівні матеріали й перспективи вивчення Гетьманства Івана Мазепи», то сенсація!

Святу роботу Т.Г.Яковлевої треба всіляко підтримати, перш за все на державному рівні! Чому не відрядити до Росію групу досвідчених науковців, які б скопіювали найбільш важливі документи? Адже сучасні технічні засоби це дозволяють! Все зразу можна вивісити в Інтернет! Невже це так складно? Чи треба закладати це окремим рядком у бюджет, протягувати через парламент… Тобто, робити все, щоб унікальні документи знову не потрапили до України?

Заслуговує всілякої підтримки і поваги науковий і громадянський подвиг Т.Г.Яковлевої. Людина просто чесно виконує свою роботу, яка для України має велетенське значення. Саме завдяки таким Громадянам, вирішуються всі міжнародні проблеми, налагоджуються дружні, робочі, взаємовигідні стосунки. Адже ми повинні дружити і співпрацювати, а не постійно сваритися і сперечатися! Журнал «Музеї України» буде клопотатися про нагородження Т.Г.Яковлевої державною відзнакою України. За зміцнення миру і поглиблення дружби. От ще б політики так навчилися…

І найцікавіше. Як ми на все те вийшли.

Провівши розвідку в Північній і Південній Америці, Австралії, Європі, Росії, залучивши купу людей, і уявляємо, які кошти Американського козацтва, це відкриття, ми зробили, не виходячи з хати.

Минулого року саме наша команда зробила сайт для Музею гетьманства у Києві. Здійснили стартове наповнення, рекламу. Ресурс працював у стаціонарному режимі, як  візитна картка музею.

Весь цей час ми підтримували дружні стосунки з творцем унікального сайту «Сторінка Гайдамаки» Олександром Бобком – студентом одного з вузів. Постійно кликали його на наші прес-конференції, а він не приходив. Нарешті вибрався. І саме до Музею гетьманства, де ми презентували черговий номер. Сашко зійшовся з директором музею Г.І.Яровою, яка запропонувала юному історичному таланту, розвивати сайт музею. Той погодився. Одна з перших публікацій  оновленого ресурсу – доклад Яковлевой, що як виявилося, було виголошено в Києві 25 травня 2006 року.

А тут ми вже кілька місяців знемагаємо і в США, і в Канаді, і в Польщі, розшукуючи сліди Мазепи в світі, розгадуючи його загадки… На ловця і звір…

Так, зовсім несподівано, знайшовся невідомий міжнародній козацькій спільноті, дуже важливий сегмент козацької історії. Як в анекдоті… Сказати, що ми вражені – нічого не сказати… Складається враження, що ці історії виникають самі, і якимось неймовірним чином потрапляють до нас. Ми починаємо вірити у легенди про дивні закляття запорожців, і про тих, хто зможе їх розгадати…

Наші журнали розробляють кілька секретних експедицій, які при вдалому результаті, здійснять реальний прорив у науковій галузі. Та, про це згодом.

Запрошуємо спонсорів. Чого зараз дійсно гостро не вистачає – коштів…

Йдемо слідами скарбів запорожців. І вже точно знаємо – Україна переможе!

Копію шаблі Мазепи продають. Чи ВЖЕ продали?

Детективна історія довкола шаблі Мазепи продовжується.

Нагадуємо, нещодавно отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, українець і колишній киянин, що мешкає в США, знайшов фото козацької шаблі дивної краси. Стало зрозуміло, що то не просто шабля. Почали дослідження. Дуже скоро зрозуміли, що зброя - майстерно зроблена реконструкція СПРАВЖНЬОЇ гетьманської шаблі Мазепи, яку той отримав у подарунок. Знайшлися і копії креслень, які зберігалися у польських архівах. Опитавши колекціонерів і істориків, американські козаки зрозуміли, що оригінал  зберігався в Краківському Арсеналі, і десь у 1945 році був вивезений до СРСР.

Почали шукати в Росії. Вийшли на Ермітаж, де в дальніх закапелках шабля і знайшлася. Вдалося встановити навіть інвентарний номер. Вже після цього про знахідку написали сайти журналів "Музеї України" і "Нова Січ". Сенсацію підхопила преса. Особливою настирливістю відзначилася молода журналістка газети "Блик" Валентина Мудрик. За підтримки "Музеїв України", дівчина підняла на ноги все МЗС України, Держслужбу з контролю за переміщенням культурних цінностей через кордон. Зателефонувала до прес-служби пітерського Ермітажу, де їй популярно пояснили, що хохляцькі речі великий російський народ не дуже цікавлять.

Саме після таких контактів, звичайні російськомовні українці перетворюються на запеклих українських націоналістів... Одночасно, журнал "Музеї України" теж почав кампанію тиску на МЗС та Генконсульство України у Санкт-Петербурзі. Ми хочемо одного - сфотографувати оригінал експонату під певним номером. Не дозволяють... Більше того, стало відомо, що одну з шабель Мазепи встигли переховати в інший корпус. Історією зацікавилося місцеве ФСБ, запідозривши під невинними історичними пошуками, спецоперацію українського СБУ (ха-ха! Розуміли б наші, як їх високо цінять). Хоча, знаючи, з якою легкістю наш часопис створив легендарний Комітет "Кубань з Україною", а потім Кубанську республіку,самопроголошену республіку "Задунайська Січ", російським спецслужбам варто остерігатися. Є  кілька ідей...

Тут дуже доречно, ми згадали про наказ №2 тов.Сталіна від 1917 року, про передачу Україні козацьких цінностей з музеїв Росії. Наказ так і не виконали - завадила війна. Документальні сліди відшукав історик, заступник директора Національного заповідника "Хортиця" Максим Остапенко. Прикметно, що у тому наказі Сталін, детально описав ще одну шаблю Мазепи "Смерть супостату" (умовна назва). Все лежить у Малоросейском відділі, ніколи не виставлялося, у якому стані - невідомо. Там дуже багато українських реліквій...

Шастаючи інтернетом, розсилаючи листи, організовуючи інформаційні кампанії з повернення культурних цінностей, ми зконтактувалися з одним форумом істориків, антикварів, які теж мимоволі втяглися у розслідування, нещадно нас критикуючи. Хлопці проморгали головний факт. Реконструкцію шаблі Мазепи, з якої все і почалося, ПРОДАЮТЬ! За 2399 доларів. Хоча саме завдяки форумістам ми це і зрозуміли. Дякуємо! І за критику, і за корисні лінки!

Продавці, начеб-то громадяни Канади, хоча фігурує місто Балтимор. Зараз ми вираховуємо прізвища. Слід зазначити, що реконструкція шаблі Мазепи, великої історичної цінності не має. Хіба як фігурант НАШОЇ історії. Копія є копія. Як ми зрозуміли, недавня. Найбільше 70-100 років. Хоча, там багато срібла, цінних матеріалів.

Виявилося, що СПРАВЖНЯ реконструкція шаблі Мазепи, нікуди не виставлялася! Як лежала, так і лежить у надійному місці в Канаді. Хтось, і ми вже розуміємо хто, виготовив кілька сувенірних копій реконструкції, використовує викрадені фото шаблі, розгорнув торгівлю сувенірною продукцією "під шаблю Мазепи"! Враховуючи великий резонанс нашого розслідування, десятки публікацій у пресі кількох країн, це не дивно. Офіційно заявляємо - оригінал шаблі Мазепи знаходиться в Ермітажі. Реконструкція - у надійному місці в Канаді. Провокаційні намагання перевести цю історію в жарт, спроби заробити непогані гроші, організація продажу ФАЛЬШИВОК сувенірного характеру - є звичайною операцією переведення суспільної уваги на малозначимі деталі, компроментація головних дійових осіб розслідування.

Повторимося, наша головна ціль - розшук і повернення до ДЕРЖАВНИХ музеїв України, ОРИГІНАЛІВ шаблі Мазепи з Росії. Та і не тільки шабель, всіх козацьких регалій, перелічених у наказі Сталіна №2! Найближчим часом, ми спробуємо організувати передачу оригіналу історичної реконструкції шаблі Мазепи з Канади, Українській державі.

 Ще раз зазначимо - ми не історики, не колекціонери. Ми - журналісти. Вишукуємо цікаві факти у хитросплетінні інтриг, провокацій, загадок. Створюємо сенсації. Це - наша робота. Не виключаємо, що нас хтось використовує. У будь-якому разі, всім цікаво. І пресі, і читачам. Люди масово поринають у козацьку історію, щось вивчають, дискутують... Значить недаремно все те робимо!

Чесно кажучи, автор сам би викупив реконструкцію тієї шаблі. Чи гарну копію. Доларів за сто. Чому не почати виробництво таких сувенірів в Україні? Попит буде скаженний!

Нас продовжує цікавити ОРИГІНАЛ шаблі Мазепи з пітерського Ермітажу! Наполягаємо на створенні відділу розшуку культурних цінностей при МЗС.

Цікаво, хто все-таки викупить копію реконструкції шаблі Мазепи на тому інтернет-аукціоні? Виник би якийсь національно свідомий українець, та і подарував би експонат якомусь державному музею України... Це так, мрія... 2399 доларів за сувенір, це дійсно круто! Торгуйтеся. Доларів до 100...

Передаємо привіт одному гарному американському хлопцю з полтавщини! Можливо, колись поговоримо про нього більш детально...

Пошуки продовжуються. Хоча нині ми відволіклися на боротьбу. За права українських музеїв, які знову масово ображають. Але, знаємо, Україна переможе!

Як ми шукали шаблю Мазепи

Санкт –Петербург – прекрасне місто! Там є Ермітаж. Це добре. І кіностудія, яка продукує шпигунські фільми. Це погано. Ще там є спецхран, де лежать святі для кожного українця речі. І брава спецслужба, яка пишається, що з їх лав вийшов нинішній головний росіянин…

Починалося все досить буденно. Отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, дізнався, що у одного колекціонера з Канади, є якась унікальна, дуже красива шабля, яку пов*язують з іменем Івана Мазепи. Вийшли на колекціонера. Сфотографували шаблю. Власник божився, що це оригінальна шабля Гетьмана. Що викликало певні сумніви. Почали розслідування. Виявилося, що в Канаді зберігається майстерно виготовлена реконструкція, а оригінал, начеб-то, лежить десь у Польщі. Вийшли на Польщу. Виявилося, що шабля там дійсно була, у Краківському «Арсеналі», потім зникла. Почали шукати, куди? 1945 року, коли сталінські спецслужби, проводили тотальну зачистку польських музеїв, шаблю, разом з іншими вилученими незаконно, експонатами, вивезли до СРСР. В Ермітаж. Експонат був описаний, отримав інвентарний номер, і благополучно ліг у так званий Малоросійський відділ, вірніше, спецхран КГБ, де зберігаються заборонені для широкого доступу речі. Спецхран і досі секретний, українських дослідників туди практично не пускають.

Опускаючи вельми цікаві для російських спецслужб, деталі, вдалося знайти підтвердження, що шабля є, і дізнатися  інвентарний номер.

Інформацію про знахідку оприлюднили сайти журналів «Музеї України» і «Нова Січ».

Новина моментально стала сенсацією. Про шаблю Мазепи написали чи не всі провідні Інтернет-видання.

Ми написали, електронною поштою,листа, до МЗС України і Генконсульства України у Санкт-Петербурзі, з проханням офіційно, дипломатичними каналами, звернутися до керівництва Ермітажу, аби отримати фотографію експонату під певним номером.

Справа в тому, що дослідники давно знали про існування знаменитої шаблі Мазепи, відомою під умовною назвою «Смерть супостату», що теж лежить в Ермітажі кілька століть. Та шабля потрапила до переліку козацьких святинь, які Росія обіцяла повернути Україні згідно невідомого до того наказу Й.Сталіна №2 від 1917 року. Наказ знайшов запорізький історик Максим Остапенко, заступник директора Національного заповідника «Хортиця». І наказ, і перелік, теж першими оприлюднили сайти «Нова Січ» і «Музеї України». Опубліковано у паперовій версії журналу «Музеї України». Ми так і не зрозуміли, знайдена С.Цапенком шабля -  реконструкція  «Смерті супостату», чи зброї з іншого комплекту? Враховуючи свідчення поляків, нашу шаблю вивезли з Польщі у 1945 році. «Смерть супостату» згадували ще у наказі від 1917! Дуже потрібна була фотографія з Ермітажу!

На жаль, власними силами чи фінансами, зробити нічого ми не могли. І тут пролунав телефонний дзвінок, який різко змінив життя молодої журналістки з газети «Блик» Валентини Мудрик. Дівчина вирішила написати про шаблю, набираючи подробиць. І почалося… На телефонні домагання журналістів нічого не відповіли в МЗС. Розшук і повернення культурних цінностей держави з інших країн, цих держчиновників не обходить. Держслужба з контролю за переміщенням

культурних цінностей через кордон, яка начеб-то повинна цим перейматися, поверненням теж не займається. Чиновники видали дуже мудру фразу – дайте нам інвентарний номер, ми пошукаємо… Підхід супер! А якби ми не знали номера? Хоча, коли Валя дала їм номер, ніяких значимих дій не відбулося.

Рішуча Валентина зателефонувала в Ермітаж, попросивши сприяти в отриманні

фото шаблі. Редакція навіть була готова оплатити ці послуги. Співробітники Ермітажу теж попросили вказати номер експонату. Назвали. Ті втратили дар мови. Грубо відповіли,  чому українці вважають, що та шабля цікава великому російському народу. Все.

Звідкіля нам було знати, що ми оприлюднили суворо засекречену інформацію з і досі закритого спецхрану КГБ СРСР, яким нині опікується … ФСБ! Дуже цікавий спецхран-9... Але, про це, згодом...Козацькі речі, документи, експонати часів УНР, ОУН-УПА і досі в Росії засекречені! Не виставляються, не беруть участі у виставках. Доступ українських дослідників до них дуже обмежений. Так, в Росії і досі бояться української національної ідеї, підйому самосвідомості нашої нації. Друзі. Стратегічні партнери…

В якому стані знаходяться унікальні і святі для нашого народу речі, ніхто не знає…

«Блик» дав  першополосний матеріал, який моментально став сенсацією. Валя продовжила тему, написавши ще кілька заміток.

До пошуків потужно підключився Олександр Кочубей з «Робітничої газети», який 150-тисячним тиражем, розповів про наказ Сталіна №2 від 1917 року, теж згадавши шаблю Мазепи. Знову поговорив з усіма чиновниками, які просто «відморозилися».

А в Ермітажі тим часом, почалася тиха внутрішня паніка. Ніхто не міг зрозуміти, звідки у українців така детальна інформація. Запідозрили співпрацю кількох музейників з українською зовнішньою розвідкою! Ха-ха! ФСБ, що курує спецхран, почало розслідування. Цікаво, що Український відділ Ермітажу, очолює полковник ФСБ Філіппов В.А. Для них Мазепа і досі ворог №1! Для України – герой! Вийшли на наші сайти, залучивши спеціального перекладача з української.

І тут вони зрозуміли, що є реконструкція шаблі Мазепи в Канаді! Виник грандіозний план.

Справа в тому, що у Пітері працюють кілька кіностудій, які поставили на потік серіали про всілякі подвиги російських спецназів, розвідок, супергероїв… Плюс, саме з Пітеру вийшов найголовніший російський чекіст, який нині чекіст всім чекістам… Пітерські феесбешники відрізняються особливим цинізмом, нахабством і чванливістю. Хоча говорити щось про професійні якості, не будемо…

Була розроблена спеціальна міжнародна операція «Закат». Керівники місцевої спецслужби вибили фонди, отримавши законне право їздити за бюджетний кошт до США і Канади.

Перекладача не попросили перекласти матеріали про операцію «Козацькі регалії», вже блискуче провалену їхніми краснодарськими колегами…

Якби мені, ще кілька місяців тому, сказали, що зайнявшись спокійною темою українських музеїв, щоб відпочити від політичної метушні і стресів, я потраплю в серію незбагненних міжнародних шпигунських скандалів і інтриг, посміявся б… Журнал «Музеї України» - гроза ФСБ! Абзац!

Уявіть собі стан нашої команди, коли ще не відійшовши від карколомних пригод з викраденням російським спецназом з Краснодарського краю, козацьких регалій Січової доби з музею Кубанського козацтва у Ховеллі (штат Нью-Джерсі, США), ми зіштовхнулися з дивними людьми у Канаді! Чесно кажучи, спершу думали, що то агенти МОССАД, які полюють на бердиш Богдана Хмельницького. Там теж цікава історія…

 Виявилося, що російські хлопці почали цілеспрямовано прочісувати Канаду у пошуках шаблі Мазепи! Вірніше, майстерно зробленої реконструкції! І цікавить вона пітерських росіян і найнятих ними, місцевих колекціонерів!

Відразу почалися дивні речі, вже знайомі нам з спілкування з краснодарськими розвідниками. Виникли якісь люди на якихось форумах, почалися провокації, сумнівні запрошення, скандальчики… Більше того, є люди в українській діаспорі, що теж працюють на… І досі!!! Архіви ж агентури – в Москві…

Дежавю… Як ми зрозуміли, пітерські чекісти, вирішили публічно покарати наївних хохлів з американцями. Зміцнити дружбу народів, морально підтримати своїх людей у нашій владі. За копійки викуповується реконструкція шаблі Мазепи в Канаді, привозиться в Ермітаж, наклеюється потрібний інвентарний номер, запрошується наш Генконсул чи дипломат, який фотографує підміну. Потім муляж помпезно вручають одному з проросійських лідерів України. Свідомі українці вимушено аплодують.

Чекісти отримують ордени, всі сміються. Історія потрапляє в золоту серію спецслужб світу. Або інше. Муляж всовують нашому Президенту, примусивши його піти на якісь політичні чи економічні поступки. Знову ордени, всі сміються. Оплески.

Уявіть собі радість пітерських сценаристів, і касовий успіх чергового серіалу про безстрашних людей з холодними головами…

Музеї, тиша, пил віків, обереги вічності. Ніяких стресів…

Довелося погратися.

Хочеться висловити подяку Службі безпеки Американського козацтва, урядовим структурам Канади, справжнім українським патріотам з діаспори!

Спасибі колекціонерам-полякам! Вони страшенно опиралися, не хотіли віддавати шаблю. Торгувалися. Чекали пітерських чекістів, які вже були поруч – знайшли поляків через добу! За шаблю отримали і гроші, і дуже цінні польські старовинні речі. Розповідати про всі пригоди, у яких взяли участь десятки людей, не можемо. Не знаємо. Говоримо лише про доконані факти.

Після хитромудрих ходів, переговорів, зустрічей, інтриг, підкупів, Україна перемогла!

Унікальна реконструкція шаблі Мазепи з Канади, через кілька рук, опинилася в офісі Американського козацтва, де знаходяться і  представництва журналів «Музеї України» і «Нова Січ» в США!

Отаман Сергій Цапенко – законний власник найкращої на сьогоднішній день, відомої нам реконструкції шаблі Мазепи! Тепер думаємо, що робити далі… Треба хоч трохи відпочити…

Залишається безліч питань. Що все-таки лежить в Ермітажі під оприлюдненим нами номером? Чому російські музейники не експонують речі з Малоросійського відділу? Чому обмежено доступ українських істориків? Чи буде створено відділ розшуку культурних цінностей при МЗС? Чи розроблять держпрограму повернення наших реліквій з інших країн з певним фінансуванням?

Звертаємося уже до нового Міністра закордонних справ України: давайте зробимо відділ розшуку культурних цінностей! Хоч зробимо каталог того, що де лежить! Хай включаються Посольства! Давайте дипломатичними каналами, давити на керівництво Ермітажу! Невже так важко зробити фотографію шаблі чи шабель Мазепи, які там лежать?

Україна знову перемогла! Ціною неймовірних зусиль, нервів, коштів… На патріотизмі.

З яким обласним управлінням ФСБ ми пограємося іншим разом? В якій країні?

Може давайте жити дружно, цивілізовано обмінюючись культурними цінностями і музейною інформацією?

Взагалі,  Президенту України, треба б якимось чином відзначити отамана Американського козацтва. Клопочемося… Може хоч це почують…

Віктор Тригуб, редактор журналів «Музеї України» і «Нова Січ», для газети «SecondUSA

Як повідомила шеф-редактор журналу "Музеї України" Наталка Іванченко, що очолила видавництво "Дельта Дунаю", виготовляється спеціальна марка із зображенням ефесу Шаблі Мазепи, на честь перемоги Американського козацтва і українських журналістів. Тираж обмежений! Буде розміщено напис: "Республіка Задунайська Січ. Американське козацтво.

Україна перемогла! Слава Україні!". Приймаються попередні замовлення. Мінімальний тираж - 22 марки.Пишіть -  OOH@ukr.net

Спецхрани КГБ.УНР.Козацтво.

МАЗЕПИНІ ТАЄМНИЦІ ЕРМІТАЖУ

Мабуть прийшов той час! Мало не щодня до нас потрапляють сенсаційні матеріали про унікальні знахідки документів козацької епохи. Редакція журналу "Музеї України", ледве встигає осмислювати той вал інформації, який, різними каналами, потрапляє до наших рук.

Мабуть, ми закінчуємо повідомляти українську громадськість про українські таємниці Ермітажу. Далі - справа за офіційними державними органами і істориками. До того ж, кілька наших партнерів отримали цілком конкретне попередження - фото сувенірної кружки, випущеної до ювілею Служби зовнішньої розвідки РФ. Компетентні люди розповіли, що якщо пришлють фото одного символічного місця, можуть і...

Днями, під час прес-конференції Міністра культури і туризму України Ю.П.Богуцького, представники журналу "Музеї України", підняли тему повернення культурних цінностей з Росії, звернувши увагу на якусь істеричну протидію українським і американським дослідникам, з боку російських спецслужб. Міністр, який говорив про ПОГЛИБЛЕННЯ дружби між Україною і Росією, в приміщенні українського представництва московського інформагенства, відомого як легальна база російської розвідки в інших країнах (читайте мемуари радянських шпигунів), був в присутності чисельних українських журналістів, поінформований про проблеми з пограбуванням музею Кубанського козацтва в Ховеллі (США), протидію ФСБ в дослідженні документів України в колишніх спецхранах КГБ. Юрій Петрович пообіцяв вийти на російську владу і спецслужби, з клопотанням про демократизацію доступу наших дослідників до архівів і музеїв Росії. Будемо сподіватися, що ситуація покращиться. Хочеться відчувати розуміння і підтримку офіційної української влади, представником якої є Міністр культури...

І остання подача про таємниці Ермітажу.

Так званний Український фонд, яким опікується полковник ФСБ Філіппов В.А., зберігає фантастичні речі. Чомусь в легендарному музеї планетарного значення, і досі діє таке огидне утворення, як спецхран КГБ СРСР №9, яким опікується ФСБ. В музеї (!) і досі зберігається чимало коробок з документами, які стосуються України, опломбовані печатками ОГПУ, НКВД, КГБ, відкривати які і досі не можна! За чиїм наказом? Дзержинського, Ягоди, Єжова, Берії, Сталіна, царської охранки?

Нам стало відомо, що в Ермітажі, збереглися всі матеріали так званого "МАЗЕПИНСКОГО ДЕЛА", упакованих в 234 дерев*яних коробки протягом 1709-20 років!  11 років, царські іщейки виловлювали і жорстоко катували соратників Гетьмана Івана Мазепи, вимагаючи видати всі таємниці Гетьмана, гарячково шукаючи великі скарби. Так і не знайшли... А протоколи допитів, гетьманські архіви, якісь речдоки, упакували в скрині, засмолили, опломбували стрічками з надписом "Не открывать до особого Высочайшего распоряжения!". До 1931 року ці фонди були АБСОЛЮТНО засекречені, лежали в особливих підвалах Адміралтейства. Потім їх перевезли до Ермітажу, розмістили в українських фондах, рівень секретності трохи знизили, а відкривати так і не дозволили!

В сучасній Росії, Мазепу ДІЙСНО  бояться, вважають головним ворогом імперії, смутьяном, намагаючись взагалі не згадувати цього визначного діяча національно-визвольного руху, істинного героя України.

Тільки кілька років тому, історик Т.Яковлева знайшла і почала досліджувати Батуринський архів, який зберігся в Санкт-Петербурзі і Москві. Преса почала писати про колекцію козацьких регалій, захоплених росіянами після Полтавської битви, знайшлися речі в Швеції...

Вигулькнула шабля Мазепи. Виявляється, свого часу, її шукав Голіцин, за наказом Меншикова та Долгорукого. Була ціла епопея. До Польщі посилали  спецгрупу з великими грошами. Не знайшли. Тільки 1945 року, вже радянські спецслужби, вивезли шаблю з Краківського Арсеналу, в той же Ермітаж. Не знаючи того всього, співробітники журналів "Музеї України" та "Нова Січ", теж долучилися до пошуків через Канаду і Польщу. Була знайдена унікальна реконструкція шаблі в Канаді. Провівши розслідування, знайшли і оригінал в Ермітажі.

Про двобій Американського козацтва з розвідниками  Пітерського ФСБ, які вирішили викупити реконструкцію,  підсунувши її чільній українській владі, за певні політичні поступки, преса вже детально писала. Україна знову перемогла. Честь Президента України і Прем*єр-Міністра було врятовано. От що буде завтра?

Звертаємося до української влади та дослідників. Давайте спільно розгадаємо таємницю 234 скринь з документами Мазепи! Мабуть це буде красивий і символічний жест! Говорити про реальне поглиблення дружби між російським і українським народами, не будемо. І так зрозуміло. Тут ювілеї будуть, братання...

А журнал "Музеї України" офіційно заявляє про вихід редакції з цієї карколомної історії. Журналісти свою справу зробили. Хай Держава робить свою.

До друку готується унікальна марка з зображенням фото шаблі Мазепи, на честь нашої великої моральної перемоги.

Україна почала впевнено перемагати. Це наш новий міжнародний стиль. Історія просто змете невдах і зрадників.

Нова епоха почалася!

Слава Україні!

«БЛИК» нашел саблю Мазепы в Эрмитаже!  
28.03.2007
BLIK - online Прочитав публикацию «БЛИКа», работники Эрмитажа обратились к своим реестрам. Вчера в телефонном
Валентина Мудрык

разговоре нам подтвердили, что единственная из уцелевших гетманская сабля Мазепы находится в Санкт-Петербурге.

6 февраля «БЛИК» писал, что реликвия, о которой Украине сообщило американское казачество, может храниться в запасниках Эрмитажа. Почти полтора месяца мы стучали в разные двери, чтобы получить подтверждение или опровержение этой сенсации. Даже в Госслужбе контроля по перемещению культурных ценностей через границу Украины не верили, что сабля в России. По нашей просьбе чиновники написали письмо в Консульство Украины в Санкт-Петербурге. Ответа пока нет. Но мы провели свое расследование.

– Сабля, о которой вы писали, действительно в наших хранилищах, в отделе «Арсенал», – заявил замдиректора Эрмитажа Георгий Вилинбахов. – В нашем музее эта вещь достаточно известна. Мы ее не скрывали. Почему раньше вы об этой сабле ничего не слышали? А потому, что украинцев она не интересовала. Мы что, должны были бегать по улицам и кричать, что она в Эрмитаже?!

Экспонировать украинскую реликвию музей не спешит.

– Последний раз эта сабля была на выставке в Польше в 90-х годах, – сообщил завотдела «Арсенал» Юрий Ефимов. – Она сделана из стали, длиной около метра. На клинке надпись: «На гибель супостата на Сечи дерзающему смерть 1687 г.» Сабля в великолепном состоянии, отреставрирована.

«БЛИК» напрямую спросил замдиректора Эрмитажа, могут ли они вернуть Украине саблю великого гетмана.

– Это нереально. По закону, сабля принадлежит России, – заявил Георгий Вилинбахов. – Советские времена, когда наши экспонаты дарили Украине на высшем уровне, уже закончились.
Копию хотели увезти в Питер? 
А между тем, когда россияне с публикаций «БЛИКа» узнали о существовании копии сабли Мазепы в Канаде, то решили ее выкупить. Об этом нам сообщил редактор журнала «Музеи Украины» Виктор Тригуб.

– Русские поехали в Канаду и предлагали польской диаспоре за эту саблю $150 тыс., но их на сутки опередил атаман Американского Казачества Сергей Цапенко. Купил саблю за $2,5 тыс. – говорит Виктор Тригуб. – Нынешний владелец копии сабли Мазепы не исключает, что в будущем подарит ее Украине. Во всяком случае, он готов взять участие в переговорах.

ІСТОРІЯ НЕ ЗАВЕРШЕНА!

Нас насторожила підкреслена ввічливість і аж занадто детальна інформація співробітників Ермітажу. Не схоже щось на них... Ми підкреслюємо, що якби наша канадійська реконструкція, була копією "Смерті супостата", на ній ОБОВ*ЯЗКОВО був би і відповідний напис. Його нема! Є інформація про Польщу, 1945 рік. Пограбування польських музеїв спецслужбами СРСР. Журнал "Музеї України" офіційно звернувся до Посольства Польщі в Києві і Міністерства культури Польщі з проханням надати список викраденого з музеїв країни, після 1945 року. Здається нам, що ця історія ще буде мати потужне міжнародне продовження... Журналістське реаліті-шоу продовжується. Ми продовжуємо писати цю книгу в онлайн-режимі. Як завжди, запрошуємо спонсорів!

Автор

Шабля Мазепи. Оригінал.

Журналістка Валя Мудрик повернулася з Ермітажу. Дівчина здійснила справжній громадянський подвиг - пробилася в засекречені сховища Ермітажу і привезла фотографії оригінальної шаблі Мазепи. Як виявилося, про існування шаблі Мазепи в Санкт-Петербурзі, всі щось чули, та ніхто, ніколи її не бачив. Завдяки неймовірній історії, за участі спецслужб, політиків, козаків, журналістів з США, Канади, Росії, Польщі, України, український загал світу отримав можливість побачити унікальну реліквію нашого народу! Україна знову перемогла!

Нагадуємо хроніку подій.

Отаман Американського козацтва, фанатичний колекціонер козацьких речей і української старовини, Сергій Цапенко, випадково дізнався про існування якоїсь неймовірної шаблі Гетьмана Івана Мазепи в Канаді. Власники раритету - колекціонери польського походження, божилися, що то є оригінал з одного з парадних комплектів Гетьмана. Експертиза показала, що лезо шаблі дійсно древнє. А от ефес - майстерна реконструкція, зроблена невідомим майстром. Особливої оригінальності шаблі надає обличчя козака на руків*ї. Залучивши істориків з діаспори, американці вийшли на колекціонерів з Польщі, які розповіли, що певні речі козацької доби, у тому числі кілька комплектів старшинської зброї, вивезли спецслужби СРСР після 1945 року.

На цьому етапі, до розшуків долучилися журналісти міжнародного козацького журналу "Нова Січ" та "Музеї України". Як нам вдалося дізнатися, офіцери радянських спецслужб, досить ретельно пройшлися музеями Польщі, особливо, Варшави і Кракова, вилучивши цінні речі. Багато чого осіло у приватних колекціях сталінських маршалів і генералів. Дещо опинилося в музеях і спецхранах радянських музеїв.

Ми точно знаємо, що в секретних сховищах того ж Ермітажу, зберігається чимало зброї, документів, прапорів козацької доби. У тому числі, деякі цінні речі, вивезені з музеїв Польщі, Німеччини, Австрії, Чехословаччини та інших країн.

Прапори, козацькі регалії захоплені після Полтавської битви, архіви, книги, що є святими для кожного українця, в нормальних умовах зберігаються в дальніх спецхранах, які контролювало КГБ, а нині ФСБ.

234 засмолені і НЕРОЗПАКОВАНІ(!) скрині з документами Мазепи, шапка Гетьмана, оригінальні прапори - надійно заховані як від відвідувачів музею, так і від рідких українських істориків.

Наші спроби залучити до процесу вивчення і ймовірного повернення наших скарбів, що лежать в російських спецхранах, української влади, закінчилися нічим. В державі не існує органу, який би розшукував і різними шляхами повертав культурні цінності! Поговоривши і з депутатами, і з міністрами, і з різноманітними чиновниками, ми почали діяти за стандартними журналістськими схемами.

Було написано кілька статей про шаблю Мазепи. Весь процес нашого розшуку детально описано на сайтах Нова Січ і Музеї України. Історія моментально стала легендою. Наші матеріали хто тільки не передруковував! Кому ми тільки не давали інтерв*ю! Від прямих ефірів просто втомилися! Дійшло до того, що почали запрошувати прийти у школи, вузи, музеї на "творчі вечори"! Потихеньку ми залучили журналістів з солідних державних видань, які почали відвідувати з цією проблемою високі кабінети, телефонувати різним чиновникам. Ми теж написали кілька листів, які ніхто не помітив...

Особливої динаміки цим процесам, надала юна кореспондентка популярної газети "Блик" Валя Мудрик. Газета винесла на першу сторінку фотографію реконструкції, коротко розповівши про сенсаційну знахідку.

Валя почала обдзвонювати МЗС, Секретаріат Президента, Держслужбу з контролю за переміщенням культурних цінностей. Ніхто не захотів перейматися як  шаблею, так і процесом розшуку національних скарбів.

Валя зателефонувала в Ермітаж і попросила якусь фотографію шаблі Гетьмана. З дівчини посміялися, сказавши, що в Ермітажі мільйони експонатів. Без номера не знайдуть. На той момент Нова Січ і Музеї України вже оприлюднили секретний інвентарний номер експонату - 30-6986. Як дізналися - не питайте. Таємниця. Переживши короткий шок, керівництво Ермітажу, вирішило дозволити українським журналістам відвідати сховище і ВПЕРШЕ сфотографувати шаблю Мазепи. Про карколомні пригоди, за участю спецслужб Росії, Канади і США, довкола полювання на реконструкцію шаблі Мазепи в Канаді, читайте в книзі "Шабля Івана Мазепи" на сайті Нова Січ.

Кульмінація історії - Валя Мудрик летить в Пітер, потрапляє до секретного сховища і фотографує оригінал шаблі Гетьмана. 27 квітня 2007 року, газета "Блик" виходить з фотографією шаблі на обкладинці. Хлопці, тільки більше не пишіть, що це саме Ви знайшли, пробили, проникли...

Основна роль в цій повісті належить справжньому українському патріоту і козаку Сергію Цапенку, отаману Американського козацтва. Без нього нічого б не було! Давайте про це пам*ятати! Взагалі, ця людина заслуговує найвищої державної нагороди. Може хтось почує це із влади?

Епілог. Козаки і журналісти довели, що шабля Мазепи існує. Отримали фотографії. На добу раніше спецгрупи "колекціонерів" з Пітера, вихопили історичну реконструкцію шаблі з Канади. Нині вона в США. Плануємо якось переправити її в Київ і виставити в Музеї гетьманства. На жаль, є дуже багато бюрократичних перешкод... Спільно створили красиву легенду. Підняли рівень патріотизму. Написали книгу. Привернули увагу суспільства до НАШОЇ історії. Знайшли чимало унікальних речей козацької епохи, які вважалися втраченими. Україна, дійсно, перемогла!

Нагадуємо, що ми дуже багато знаємо про таємниці російських музеїв! І спецхранів! Продовжимо щедро ділитися цими знаннями з народом.

Вимагаємо терміново створити відділ розшуку культурних цінностей при МЗС України. Зареєструвати напівдержавний Фонд повернення культурних цінностей, який був би спроможний комплексно вирішувати всі проблеми довкола повернення наших святинь з інших країн.

На жаль, в країні черговий етап якоїсь дивної революції. Почекаємо!

А фотографіями оригіналу шаблі Мазепи з Ермітажу, можна насолоджуватися вже зараз!

Віктор Тригуб, редактор журналів "Нова Січ" і "Музеї України".

Фото з газети БЛИК. Фото реконструкції шаблі Мазепи - Американське козацтво.

 

 

 

 

 

Здається, все! Можливо буде продовження про пограбування польських і німецьких музеїв. Ймовірно, будуть якісь спроби отримати шаблю на міждержавному рівні... Залишається безліч загадок і запитань. Спробуємо знайти якісь відповіді. Хоча, історія нас розсудить. В Ермітажі залишається багато таємниць України. Дякую долі, що подарувала мені кілька божевільних місяців фантастичних пригод довкола розшуків шабель Мазепи!

Працюйте на перемогу України!

Автор


Сторінку прочитано: 950 раз

Сторінки: 1 2 3 4 5
Повернутися назад


Міжнародний козацький журнал

Міжнародний Козацький журнал "Нова Січ"

Редакція: Запоріжжя-Київ

Україна - це Європа!

 

 e-mail: novasich@ukr.net

Головний редактор - полковник козацтва

Віктор Тригуб

Шеф-редактор - Володимир Іванченко (Запоріжжя)

Біоенергетики - генерали козацтва Валерій Пильник, Юрій Курилех

Юридичний супровід - 

Іван Макар

Представник у США -  Американське козацтво

Представництва:

Кропивницький - Анатолій Авдєєв,Миколаїв - Сергій Порфірєв, Харків - Юрій Нерослік, Закарпаття - Вадим Логвінов

 



 


Партнери: Музей плакату України, ГО "Гуманітарна ліга"





http://www.museum-ukraine.info/

 







 









Опитування
За кого голосувати?
За владу
За опозицію
Не піду
Маленька партія снайперів



Всього голосів: 2952
Результати опитування



Лічильники

Счетчик тиц и pr - Tops100.ru

Яндекс цитирования



На початок сторінки

Разробка сайту: Ростислав Саєнко, 2005 р., Система: SmallNuke ©
Генерація сторінки: 0.226 с. Всього 8 запитів до бази.

Админ.панель