Зробити стартовою   Додати в обране  Стрічка новин в форматі RSS

Навігація
   » Головна
   » Новини
   » Пошук
   » Користувачі
   » Гостьова книга
   » Козак-Інформ
   » Сторінки



НС

Приймаються благодійні внески

на розвиток і підтримку "Нової Січі",

журналу "Музеї України".

Експедиції в зону АТО,

Музей плакату для прифронтової зони...

Гривні по Україні: картка Приватбанку

5168755514296934




Цікаві сайти

 







 






http://www.museum-ukraine.info/

*САЙТ КОЗАКІВ США*


http://nbnews.com.ua/

http://blog.i.ua/user/6451244/

http://www.ukr.net/

http://www.zarubezhom.com/

http://h.ua/

 

   

  



Пошук







ЄУ
Locations of visitors to this page

https://surmasite.wordpress.com/
https://musplakat.wordpress.com/

CanadaUA-news

https://ukr.media/

Музей В.Тригуба

http://snayper.do.am/

http://upk.do.am/

http://uapress.info/




сайт "Музеї України"

   Журнал "Музеї України" пропонує ексклюзивну інформацію з життя  галузі. Міжнародні розслідування, шпигунські скандали, повернення і розшук культурних цінностей, боротьба з ворогами України - все на сторінках і на сайті!

Завітайте на сайт!

http://www.museum-ukraine.info/
 




і



Новини

РОЗКОПКИ У БАТУРИНІ 2012-13 рр. КУЛЬТУРА КОЗАЦЬКОЇ ЕЛІТИ МАЗЕПИНОГО ДВОРУ-2
Неділя, 23 Березня 2014

РОЗКОПКИ У БАТУРИНІ 2012-13 рр.

КУЛЬТУРА КОЗАЦЬКОЇ ЕЛІТИ МАЗЕПИНОГО ДВОРУ-2


Так, 2012 р. поблизу службової будівлі розкопали яму з посіченими кістками тварин, яких її мешканці споживали у їжу. Серед решток цієї споруди знайшли багато фраґментів теракотових і полив’яних керамічних декорованих пічних кахлів, козацьких люльок ("череп’янок"), горщиків, мисок та кришок з розписом, скляного посуду і вінце бронзової тарелі місцевої продукції XVII-XVIII ст., уламки тогочасних бокалу з богемського скла з виґравіруваним стилізованим зображенням гілки з листям, порцелянових чубуків голляндських люльок, німецького глязурованого столового посуду й вишуканих тарілок з молочно-білого скла з рослинним орнаментом, виконаним синьою фарбою.

Спеціяліст з художньої кераміки та скла України д-р Л. Виногродська вважає, що ці тарілки привезли до Батурина з Туреччини чи Кримського ханства. Аналогічний мальований посуд з молочного скла виявлено під час розкопок міст-фортець Очакова і Білгорода-Дністровського (Аккермана) на півдні України, які підпали під Османську імперію у XVI-XVIII ст.

У 2012-13 рр. на місці службової споруди знайшли 19 поширених срібних та мідяних польсько-литовських і російських монет XVII-XVIII ст. та уперше в Батурині – турецьку мідну монету султана Сулеймана ІІ. Вона карбована у Стамбулі 1099 р. за мусулманським календарем, що відповідає 1688 р. від Різдва Христового. Визначення й датування цих монет належить Ю. Коваленкові.

В 2011-13 рр. там само знайшли срібні підвіску з рельєфним рослинним візерунком і круглу прикрасу одягу з гірським кришталем, мідяні підвіску, кільце-обручку та п’ять ґудзиків, три гаплики, клаптики тканини й шнура, п’ять бронзових пряжок та сім фігурних бляшок/накладок з рельєфними орнаментами, насічкою та інкрустаціями від наборів оздоб старшинських шкіряних поясів. На основі світлин цих прикрас В. Мезенцев і С. Дмитрієнко підготували гіпотетичні комп’ютерні реконструкції двох таких ременів. 2012 р. у котловані палацу Гончарівки знайшли кульчик зі срібного перевитого дроту та намистиною з кольорового скла Мазепиної доби.

У 2011-13 рр. серед залишків службової будівлі знайдено 21 олов’яну мушкетну кулю й заготівки для них, зламаний бронзовий ґвинт і два кремені від ударного замка рушниці та сім залізних вістер стріл. Знахідки останніх на Гончарівці показують, що гетьманське військо, як і все українське козацтво, консервативно продовжувало користуватись луком і стрілами до XVIII ст., хоч віддавало перевагу мушкетам та пістолям.

Винятковою знахідкою 2012 р. там є кістяна шахова фігурка пішака, виточена на токарному верстаті. Її абстрактна форма є типовою для европейських шахових фігур XVII-XVIII ст. і близькою до сучасних. Гра в шахи відома у Київській Руси з ІХ ст. Проте знахідки шахових фігур в козацькій Україні є рідкісними і у Батурині вони дотепер не зустрічались.

В похованнях рядових козаків війська Хмельницького на полі битви під м. Берестечком на Рівненщині 1651 р. знайдені гральні кості. За документами та народніми думами XVII-XVIII ст., козаки, військові канцеляристи і писарі грали у карти. Наші археологічні досліди встановили, що на Мазепиному дворі старшини чи службовці гетьмана бавились "грою мудреців". Вони також вживали модні тоді у Европі порцелянові голляндські люльки, окрім місцевих поширених теракотових та ґлязурованих.

В ході розкопок решток службового приміщення у 2012-13 рр. знайшли чотири бронзові пластини, котрі В. Мезенцев визначив як уламки оправи книги. Таку атрибуцію цих знахідок підтримали Ю. Ситий, Л. Виногродська та Ю. Коваленко.

Виявлена там минулого літа видовжена пластинка з ґравірованим лінійним і геометричним орнаментом, ймовірно, є фраґментом (краєм) спинки оправи книги. Найбільший інтерес становить одна з трьох пластин, знайдених 2012 р., що має розмір 3.5 х 3.3 см і вирізана у формі оголеного чоловіка, який грає на сурмі. На її лицьовій стороні це зображення майстерно і детально виґравірувано. Обличчя, кучері, торс, мускулясті руки й пальці юнака тонко, виразно і впевнено графічно передані у реалістичній клясичній манері. Насічками, як штрихами, модельовано об’ємні частини тіла. Зігнутою у лікті лівою рукою чоловік тримає сурму, що приклав до вуст, а праву витягнув прямо на рівні плеча у правий бік чи, можливо, трохи відвів назад (права рука зображена закороткою, мовби, у перспективі). На жаль, нижня частина фігурки та кінець сурми відламані.

Ю. Ситий і Ю. Коваленко твердять, що це зображення було твором досвідченого ґравера за індивідуальним замовленням, а не масовою продукцією технікою штампування. На переконливу думку Л. Виногродської, його виготовив італійський майстер Нового часу.

Вона узгоджується з версією В. Мезенцева, який провів широку порівняльну аналізу цієї знахідки і дійшов до висновку, що на ній репрезентовано янгола з сурмою ренесансної традиції. Такий образ був поширеним в живопису, графіці та скульптурі Відродження і барокко Заходу, особливо у сценах Страшного Суду. Янгол, що сурмить у довгу пряму сурму, часто зустрічається на ілюстраціях обкладинок і титульних сторінок манускриптів й стародруків, зокрема, Італії та Німеччини XV-XVIII ст. Прикладом є німецький журнал про европейських правителів Die Europäische Fama, vol. 3, XXV (Leipzig, 1706), де подано біографію князя і гетьмана запорізьких козаків Івана Мазепи. Там поруч його ґравюрного портрету на титульній сторінці є графічний відбиток янгола з двома сурмами.

Сакральне мистецтво українського барокко запозичило популярний західній мотив янгола-сурмача. Його знаходимо у зображеннях Судного Дня на народніх іконах XVIII ст. з Галичини на виставці "Велике і Величне: з нагоди 1025-річчя Хрещення Київської Русі" у Мистецькому Арсеналі Києва (27 липня – 22 вересня 2013 р.). Такий образ зберігся у фресці на цю тему Мазепиного часу на хорах Софійського собору в Києві. Барокковий позолочений флюґер з янголом, що сурмить, вінчає вежу Спасо-Преображенського монастиря в м. Новгороді-Сіверському.

У малюванні Ренесансу і гуманістичній традиції відомі реалістичні репрезентації янголів із сурмами у вигляді оголених чоловіків без крил, подібні до антропоморфного сюжету на бронзовій платівці з Батурина. Саме так вони представлені на знаменитій фресці Страшного Суду на вівтарній стіні Сікстинської капелі у Ватикані, що розписав Мікель-Анджельо у 1536-41 рр. Там великий маестро віртуозно намалював групу мускулястих атлетичних янголів без крил, які сурмлять і сповіщають про Апокаліпсис. В її центрі нагорі бачимо янгола, котрий правою рукою стискає довгу мідяну сурму, а ліву відкинув прямою назад. Його образ і постава рук нагадує фігурку сурмача, знайдену археологами. Їх схожість, помічену В. Мезенцевим, визнає і Ю. Коваленко.

Не виключено, що ґравіроване зображення на бронзовій оправі книги з Гончарівки було мініятюрною реплікою чи варіяцією за мотивом вищеописаного центрального янгола монументальної композиції Страшного Суду в Сікстинській капелі. Це важко стверджувати більш певно через відсутність нижньої половини фігурки. Але цілком можливо, що на книжковій оправі була зображена така Біблійна сцена (чи її фраґмент), де янголи з сурмами є звичайними персонажами.

Можна також гадати, що знайдені бронзові пластини відламали від оправи якоїсь католицької релігійної книги, яку виготовили в Італії у добу Відродження чи барокко й привезли до бібліотеки палацу Мазепи на Гончарівці. Його секретар і майбутній гетьман Пилип Орлик (1710-42 рр.) та посол французького короля Жан де Балюз, котрий відвідав Батурин 1704 р., писали, що в цій бібліотеці, окрім найкращих українських видань, були латинські й німецькі ілюстровані стародруки (інкунабули) і рукописи у дорогоцінних оправах. За оцінкою Орлика, цим книжковим багатствам не було рівних у тогочасній Україні.

Мабуть, так само, як він, інші наближені до Мазепи старшини й чиновники, які мешкали чи працювали на Гончарівці, користувались гетьманською книгозбірнею і позичали книги додому. Під час пограбування Мазепиної садиби московські солдати могли розбити металеві оправи книг для видобування з них цінних каменів, перлів, золотих й срібних оздоб та інших коштовностей, котрі забрали як військову здобич. Католицьку книгу могли пошматувати і з релігійних мотивів. Так чи інакше, відламані бронзові пластини, дарма, що з художнім ґравіруванням, не спокусили грабіжників й пізніших шукачів казкових скарбів Мазепи і залишились на руїнах садиби до наших розкопок.

Ці археологічні знахідки красномовно свідчать про розвинуте виробництво та декоративно-ужиткове мистецтво Батурина, про заможність, освіченість, інтелектуальні зайняття й культурні інтереси старшинської верхівки, яка мешкала в межах Мазепиного маєтку. Вони показують проникнення до гетьманської столиці европейської літератури і творів мистецтва та її торговельні контакти з Заходом, Московією й Османською імперією.

Кочубей у доносах царським властям в 1707 р. про нельояльність Мазепи, зокрема, відзначив, що гетьман, порушуючи заборону государя, самовільно контактувався і листувався з турецькими султанами й пашами. Де Балюз згадав про присутність портрету турецького султана в залі гончарівського палацу разом з портретами французького і польського королів, австрійського цісаря та інших чужоземних володарів. Коли після полтавської поразки 1709 р. Мазепа з козацько-швед­ським військом еміґрував до Молдови, що була під владою Османської імперії, російський цар пропонував султанові видати гетьмана за щедру винагороду, але дістав відмову.

2005 р. наша експедиція під час досліджень фундаментів розібраного східнього фліґеля палацу Розумовського й навколо нього розкопала біля 30 могил чоловіків, жінок та багатьох дітей і підлітків Мазепиного часу. Ю. Ситий відносить значну частину поховань там (в основному родинні) до загиблих від московської навали 1708 р.

У наступні роки в ході розвідкових розкопок і будівельних земляних робіт на південний схід від того палацу також знаходили людські черепи й кістки. 2012 р. на цій ділянці під керівництвом В. Скорохода розкопали залишки згорілої дерев’яної споруди XVII – початку XVIII ст. та поховання дорослої людини, правдоподібно, жертви ворожого нападу. Археологи вважають, що на території садиби Розумовського 1799 р. знаходилось передмістя, яке було знищено царською армією разом з батуринською фортецею, посадами, навколишніми селами й монастирями та їх людністю.

2013 р. маґістрант Національного університету Києво-Могилянська академія Микола Андрієвський, котрий чотири роки брав участь у розкопках Батурина, оприлюднив в інтернеті статтю про археологічні дослідження кладовища дерев’яної Воскресінської церкви на цитаделі. Він пише про спалення цього храму й сусідньої гетьманської резиденції під час розорення Мазепиної твердині та про підсумки наших розкопок 124 могил XVII – початку XVIII ст. у 1995-2008 рр. Там відкрили вражаючу кількість кістяків дітей (понад 90 відсотків), їх матерів, бабусь чи няньок, які були забиті або загинули від пожежі. За підрахунками В. Коваленка і Ю. Ситого, на цвинтарі Воскресінської церкви було близько сотні поховань мирних мешканців, жертв трагедії. Під час відзначення її 300-річчя у 2008 р. Батуринський заповідник гідно перепоховав їх ексгумовані останки у підвалі відбудованого одноіменного храму на цитаделі.

Результати розкопок могил жертв трагедії 1708 р. оприлюднені В. Коваленком та Ю. Ситим у академічних статтях і доповідях на наукових конференціях в Україні. Останній нещодавно опублікував важливий узагальнюючий есей на цю тему: "Цвинтарі Батурина XVII-XVIII ст.", Чигиринщина: історія і сьогодення. (Матеріали науково-практичної конференції 30 вересня – 1 жовтня 2010 р.), Черкаси: Вертикаль, 2011, с. 107-14З. Там розглядаються поховання поляглих під час різанини на кладовищах, у котлованах спалених хат та господарчих ямах, розкопані нашою експедицією і знайдені мешканцями й робітниками у ході земляних робіт в усіх частинах Батурина та на околицях. Ю. Ситий підкреслив, що археологічні матеріяли повністю підтвердили висновок дослідника загибелі Мазепиної столиці В. Коваленка: «…місто зникло надовго, перетворившись на суцільну руїну, один величезний цвинтар» (вказана праця, с. 142-143).

У 2012-13 рр. докторант Інституту археології НАНУ Юрій Долженко і студентка Інституту історії, етнології та правознавства Чернігівського університету Маргарита Гарига продовжили фізико-антропологічні досліди кісток з поховань ранньомодерного Батурина, розкопаних нашою експедицією, та публікацію їх вислідів. М. Гарига підсумувала її трирічне вивчення антропології населення гетьманської столиці у бакалярській тезі 2013 р. і продовжить займатись цією проблемою на маґістратурі.

Натепер у відділі біоархеології Інституту археології в Києві антропологи завершили краніологічні й краніоскопічні лябораторні аналізи 87 черепів батурян. Вони застосовують европейські, здебільша німецькі, програми і методики антропологічних та палеопатологічних досліджень з модифікаціями, запровадженими спеціялістами того відділу.

За попередніми висновками Ю. Долженка про етнічні витоки й зв’язки населення гетьманської столиці, воно було спорідненим з людністю центральної України, головно Лівобережжя козацької доби. Однак його останні порівняльні студії виявили подібність антропологічного типу батуринців також до мешканців Волині. Це дозволяє вважати, що у XVII-XVIII ст. Батурин, окрім місцевих українців Сіверщини, заселяли переселенці з обох берегів Дніпра, переважно з Полісся.

Проникали до міста й іноетнічні вихідці зі степової України. Так, Ю. Долженко знайшов дев’ять черепів змішаного слов’яно-тюркського походження, які свідчать про асиміляцію українцями татар чи інших степових кочовиків у столиці Гетьманщини. З князівського періоду цей процес активно проходив на порубіжжі зі степом, зокрема в Батуринському Посем’ї.

2014 р. антропологи Інституту археології, фахівці у вивченні травм, підготують звіти про їх обстеження пошкоджень, заподіяних зброєю, та інших слідів насильницької смерти на кістяках похованих батуринців. Разом з археологами вони будуть шукати нові могили жертв масакри 1708 р.

Українсько-канадська археологічна експедиція в Батурині 2012 р. зробила цінні та інформативні знахідки, які підтверджують велике значення розкопок цього міста, особливо залишків Мазепиної садиби. Завдяки праці нашої експедиції, Батурин є єдиною колишньою столицею козацької держави і осідком українських гетьманів, де 13 років ведуться щолітні польові дослідження. Вони висвітлюють ще маловідомі культуру та побут козацької еліти Мазепиного двору.

У цій праці матеріяли розкопок Батурина 2013 р. використовувались тільки для розгляду питань про церкву й службову споруду на Гончарівці та враховані останні звіти антропологів. Відео-інтерв’ю В. Мезенцева з редактором електронного журнала Музеї України (Київ) про батуринські розкопки минулого літа оприлюднили в інтернетних виданнях України і Канади у вересні (https://www. youtube.com/watch?v=odhNdkIb2wY&feature=c4-overview&list=UU_5I-7Yh_EmnU1rr RtkWO8w). Їх результати будуть осмислені й викладені в академічних та науково-популярних ілюстрованих статтях, буклетах і лекціях у 2014 р.



* * *

Улітку українсько-канадська експедиція продовжить розкопки залишків маєтку Мазепи та гетьманської фортеці й пошук нових археологічних свідчень про трагедію 1708 р. у Батурині. Цей проєкт був би неможливим без добродійної підтримки українців у Канаді та Сполучених Штатах.

Археологи звертаються до організацій, фундацій, компаній, громад і доброчинців діяспори з проханням надалі підтримувати археологічні, історичні та архітектурно-мистецькі дослідження Мазепиної столиці й публікації їх здобутків. Будь ласка, надішліть Ваші чеки з пожертвами за адресою: Prof. Zenon Kohut, Director, Kowalsky Program, Canadian Institute of Ukrainian Studies, 4-30 Pembina Hall, University of Alberta, Edmonton, AB, Canada T6G 2H8 (тел.: (780) 492-2972; e-mail: zenon.kohut@ualberta.ca). Чеки з Канади мають бути виписані на: Canadian Institute of Ukrainian Studies, Memo: Baturyn Project. Американських благодійників просимо ласкаво виписати Ваші чеки на: University of Alberta Foundation USA, Inc., Memo: CIUS Baturyn Project. Канадський Інститут Українських Студій надішле громадянам обох країн відповідні офіційні посвідки для звільнення внесків від оподаткування. Жертводавцям буде висловлено подяку в пов’язаних з проєктом публікаціях та публічних доповідях.

Додаткову інформацію про Батуринський проєкт у Північній Америці можна отримати від його виконавчого директора д-р Володимира Мезенцева за телефоном (416) 766-1408 чи e-mail: v.mezentsev@utoronto.ca. В Україні за довідками, будь ласка, зверніться до наукового керівника Батуринської археологічної експедиції при Чернігівському університеті Юрія Ситого за телефоном (46-2) 774-296; e-mail: yurisytyi@gmail.com.

Науковці щиро дякують українцям Канади та США за щедру багаторічну підтримку історико-археологічного вивчення Мазепиної столиці і надіються, що Ваша допомога надалі збереже проєкт на належному рівні.







ПІДПИСИ ДО ІЛЮСТРАЦІЙ СТАТТІ БАТУРИН 2012-13



Бл. п. Володимира (†2011) та Роман Василишини (Філядельфія), щедрі меценати Батуринського проєкту.



Зліва: Наталя Сердюк (Батуринський заповідник), Зенон Когут та його дружина Зоряна, Марина Герасько (заповідник) і Володимир Мезенцев у Музеї археології Батурина.



Керівники Батуринської експедиції (ліворуч): Юрій Ситий, Вячеслав Скороход, Володимир Мезенцев та Юрій Коваленко, 2012 р.



Портрет гетьмана Дем’яна Многогрішного. Невідомий художник XVIII ст. Копія Володимира Недяка 2011 р. Батуринський Національний заповідник.



Клятва Івана Мазепи на вірність Україні. Художник Оксана Полтавець-Гуйда, 2010 р. Батуринський заповідник.



Зрубні стіни і надбрамна вежа на валі та замощений колодами рів цитаделі батуринської фортеці XVII ст. Реконструкція 2008 р. Ця та інші світлини споруд цитаделі В. Мезенцева.



Реконструкція гетьманської резиденції кінця XVII ст. у цитаделі. Вигляд з заходу.



Фрагмент антаблементу з декоративними керамічними розетками та прямокутними вставками на фризі.



Склепінчаста заля для нарад з кахляною піччю.



Портрет гетьмана Кирила Розумовського невідомого художника XVIIІ ст. Музей Полтавської битви у Полтаві.



Реставрований палац Розумовського з західним флігелем у Батурині (1799-1803 рр.). Вигляд з південного сходу. Фото М. Турчина.



Західня фасада палацу з боку парку. Ця та наступні знімки споруд Розумовського В. Мезенцева.



Розкішні інтер’єри палацу з картинною галерією.



Мурована Воскресінська церква (1803 р.) у колишній фортеці Батурина.



Уламки вапнякових корінтських капітолей півколон з рельєфами волют від декору фасад Мазепиного палацу на Гончарівці. Розкопки 2009 р. (зліва) та 2012 р. Фото археологічних знахідок В. Мезенцева



Сегментовидні цегли від мурування півколон палацу з залишками червоно-рудої фарби (вказано стрілкою) та вапнякової побілки, знайдені 2010 р.



Уламок керамічної профільованої бази напівколони палацу з рештками фарбування та пізнішої побілки. Розкопки 2012 р.



Пофарбована наріжна корінтська півколона на побіленій фасаді палацу з антаблементом, прикрашеним керамічними полив’яними розетками і вставкою з гербом Мазепи перед 1700 р. Гіпотетична реконструкція С. Юрченка та В. Мезенцева, комп’ютерна графіка С. Дмитрієнка, 2013 р.



Чільний фасад палацу Мазепи на Гончарівці з пофарбованими півколонами перед 1700 р..



Південна (чільна) та східня поздовжня фасади палацу після суцільної побілки до 1708 р.

Гіпотетичні реконструкції В. Мезенцева, комп’ютерна графіка С. Дмитрієнка, 2013 р.



Комбінація червоно-рудого та світлих кольорів у оформленні екстер’єру францісканського монастиря у м. Крумлові в Богемії XIV-XVIII ст.



Пофарбовані наріжні колони і портал з фронтоном ранньомодерного ганку монастиря.



Реконструкція Успенського собору Києво-Печерської лаври, 2000 р. Вигляд з південного-заходу.



Відтворений антаблемент собору з орнаментацією фризу керамічними глязурованими розетками та вставками.



Розкопки на північ від котловану покоєвої хати (флігеля) садиби Мазепи на Гончарівці у 2012 р.



Розкопки залишків службової споруди Мазепиного маєтку та пошуки металевих предметів металодетектором.



Срібні прикраси з гірським кришталем і скляною намистиною XVII-XVIII ст., знайдені на Гончарівці 2012 р.



Знахідки мушкетних куль та вістрів стріл з розкопок службової будівлі.



Бронзові пряжки й декоративні бляшки старшинських поясів, стрижень від завіси дверей і кругла мідяна підвіска, знайдені серед решток службової споруди у 2012-13 рр.



Оздоблені шкіряні ремені козацьких старшин чи службовців Мазепиного двору в Батурині. Гіпотетична комп’ютерна реконструкція (фото колаж) В. Мезенцева та С. Дмитрієнка, 2013 р.



Дорогий посріблений бронзовий військовий пояс з розкопок залишків житла заможного козака на південному посаді у 1997 р. Музей археології Батурина. Фото Антона Конопацького.

Автор:
Прочитали: 97 раз

Надрукувати Надрукувати    Переслати Переслати    В закладки В закладки

Новини по темі:
  • Майстер-клас Асі Колос і ТРК “Культура” для студентів
  • Ігор Стокоз: Культура Донеччини під час військового періоду
  • Культура в Києві: нова влада, старі граблі
  • «Культура і креативність»
  • «Традиційна культура України ХХІ століття як складова культурної політики: сучасний стан, загрози, перспективи»
  • РОЗКОПКИ У БАТУРИНІ 2015 РОКУ. РЕКОНСТРУКЦІЇ КІМНАТ ПАЛАЦУ МАЗЕПИ
  • «Культура і життя» на варті духовності українських воїнів
  • культура кирилицею
  • “Культура зона АТО”
  • РОЗКОПКИ ГЕТЬМАНСЬКОЇ СТОЛИЦІ БАТУРИНА У 2014-2015 РОКАХ
  • ВЕКСИЛОЛОГІЧНІ ТРАДИЦІЇ У СИМВОЛІЦІ ВІЙСЬКА КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ (XVI – XVIII ст.)
  • Культура фронтової Луганщини
  • Культура Мариуполя
  • Міністерство свинячої чуми Культура і люди
  • РОЗКОПКИ ГЕТЬМАНСЬКОГО БАТУРИНА 2013-2014 рр. ПАЛАЦИ ІВАНА МАЗЕПИ ТА КИРИЛА РОЗУМОВСЬКОГО
  • МОЩЕННЯ ПІДЛОГ ПАЛАЦУ І. МАЗЕПИ У БАТУРИНІ: КОМП’ЮТЕРНІ РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ
  • ТРК "Культура" про виставку "Надія Савченко"
  • Жена Кириленко скопировала свой учебник "Культура и наука" из студенческого реферата
  • Дружина Кириленка скопіювала свій підручник "Культура і наука" із студентського реферату
  • Канал "Культура" про виставку плакатів
  • Агрофірма «Унава» на каналі «Культура»
  • Спецвипуск тижневика «Культура і життя» відправиться бійцям зони АТО
  • «Культура і війна: Українська газета для бійців АТО»
  • ДТРК "Культура": підтримаємо!
  • НОВА ІЛЮСТРОВАНА ПУБЛІКАЦІЯ КІУСу ПРО КУЛЬТУРУ КОЗАЦЬКОЇ ЕЛІТИ МАЗЕПИНОГО ДВОРУ В БАТУРИНІ
  • Перший музей Троєщини зазвучав!
  • РОЗКОПКИ У БАТУРИНІ 2012-13 рр. КУЛЬТУРА КОЗАЦЬКОЇ ЕЛІТИ МАЗЕПИНОГО ДВОРУ
  • РОЗКОПКИ У БАТУРИНІ 2012 р. КУЛЬТУРА КОЗАЦЬКОЇ ЕЛІТИ МАЗЕПИНОГО ДВОРУ
  • Володимир Мезенцев про розкопки у Батурині
  • НОВА ІЛЮСТРОВАНА ПУБЛІКАЦІЯ КІУСу ПРО РОЗКОПКИ САДИБИ ІВАНА МАЗЕПИ У БАТУРИНІ

    Читайте також:
  • Шторм довкола “Циклону”
  • Доцю, а ти не боїшся?
  • КАПІТАЛЬНЕ ПРИБИРАННЯ ВОДОЙМ МІСТА ВАЖКОЮ ТЕХНІКОЮ ЗУСИЛЛЯМИ ГРОМАДИ
  • СВОРОВАННЫЙ «МАНИФЕСТ»
  • Національною безпекою в Україні відають агенти Кремля?
  • Вимога - негайна відставка чинуш!
  • украинские спецслужбы к противодействию «длинной игре», не готовы
  • службові розслідування щодо корупції у працівників Мінкульту
  • Інфернальне зло треба нищити.
  • «Святе сімейство» або яблуко від яблуні не далеко падає.
    Повернутися назад

  • Міжнародний козацький журнал

    Міжнародний Козацький журнал "Нова Січ"

    Редакція: Запоріжжя-Київ

    Україна - це Європа!

     

     e-mail: novasich@ukr.net

    Головний редактор - полковник козацтва

    Віктор Тригуб

    Шеф-редактор - Володимир Іванченко (Запоріжжя)

    Біоенергетики - генерали козацтва Валерій Пильник, Юрій Курилех

    Юридичний супровід - 

    Іван Макар

    Представник у США -  Американське козацтво

    Представництва:

    Кропивницький - Анатолій Авдєєв,Миколаїв - Сергій Порфірєв, Харків - Юрій Нерослік, Закарпаття - Вадим Логвінов

     



     


    Партнери: Музей плакату України, ГО "Гуманітарна ліга"





    http://www.museum-ukraine.info/

     







     









    Опитування
    За кого голосувати?
    За владу
    За опозицію
    Не піду
    Маленька партія снайперів



    Всього голосів: 2941
    Результати опитування



    Лічильники

    Счетчик тиц и pr - Tops100.ru

    Яндекс цитирования




    світ
    http://novasich.blogspot.com/

    http://narodna.pravda.com.ua/





    На початок сторінки

    Разробка сайту: Ростислав Саєнко, 2005 р., Система: SmallNuke ©
    Генерація сторінки: 0.158 с. Всього 8 запитів до бази.

    Админ.панель