Зробити стартовою   Додати в обране  Стрічка новин в форматі RSS

Навігація
   » Головна
   » Новини
   » Пошук
   » Користувачі
   » Гостьова книга
   » Козак-Інформ
   » Сторінки



НС

Приймаються благодійні внески

на розвиток і підтримку "Нової Січі",

журналу "Музеї України".

Експедиції в зону АТО,

Музей плакату для прифронтової зони...

Гривні по Україні: картка Приватбанку

5168755514296934




Цікаві сайти

 







 






http://www.museum-ukraine.info/

*САЙТ КОЗАКІВ США*


http://nbnews.com.ua/

http://blog.i.ua/user/6451244/

http://www.ukr.net/

http://www.zarubezhom.com/

http://h.ua/

 

   

  



Пошук







ЄУ
Locations of visitors to this page

https://surmasite.wordpress.com/
https://musplakat.wordpress.com/

CanadaUA-news

https://ukr.media/

Музей В.Тригуба





і



Новини

"Странные люди" Міноборони. З такими кадрами у музей?!
Субота, 08 Червня 2013

"Странные люди" Міноборони. З такими кадрами у музей?!
Національний військово-історичний музей України не стоїть на місці, він постійно рухається вперед, не дивлячись на всі труднощі, обмеження, проблеми з фінансуванням, недостатнє кадрове комплектування. Кожен співробітник музею – спеціаліст широкого профілю – він і науковець, і екскурсовод, і редактор, і журналіст, і пошуковець, і ці «і» можна продовжувати безкінечно, та головне – що всі вони – закохані в свою роботу.
Закохані в цей живий музейний організм, життя в який вдихнув його начальник – Карпов Віктор Васильович. Менше двадцяти років тому, там, де зараз розташований музей, що нині носить горде і заслужене ім’я – «Національний», були лише порожні напівпокинуті приміщення. І лише дякуючи шаленому ентузіазмові, вірі в потрібність своєї справи, працелюбності, організаторським здібностям, таланту керівника Віктора Васильвича Карпова постав цей не просто музей – а ціла музейна мережа в лавах Збройних Сил України, яка з гідністю називається головним науково-методичним центром Збройних Сил, одним з його основних культурних оплотів. Музей роками накопичує, зберігає інформацію, вірно служить вихованню патріотизму та збереженню військово-історичної пам’яті не лише серед військовиків України, а й серед широких верств населення нашої держави, а також вітає закордонні військові делегації і ділиться з ними тим, чим ми всі пишаємось – непростою історією становлення та розвитку Збройних Сил України.

Однак незрозумілою є позиція теперішнього керівництва Міністерства оборони України щодо діяльності й існування НВІМУ та його філій і збереження правдивої військової історії держави. Склалася ситуація, в якій звільняють фахівців музейної справи і на посади призначають людей без досвіду музейної роботи, а саме: керівника Молодіжної Громадської організації «Київський клуб «Червона Зірка» Таранця Владислава – азартного колекціонера та реконструктора – на посаду генерального директора Національного військово-історичного музею України, Круглова Сергія Андрійовича, який раніше працював у готельному бізнесі, на посаду директора філії Національного військово-історичного музею України – Військово-морського музею України. Як зазначив у своєму виступі Круглов філія НВІМУ Військово-морський музей України віднині відповідно до наказу Міністра оборони України «Про реорганізацію НВІМУ» від 22.05.2013 р. №338 стане фінансово незалежною. Дана філія була створена у 2003 році та за 10 років свого існування завдяки сумлінній праці колективу НВІМУ значним науково-інтелектуальним та фінансовим інвестиціям на даний час стала одним з найпопулярніших та найбільш відвідуваних об’єктів АРК Крим. Висока рентабельність даного музею привернула увагу таких бізнесменів та олігархів як Міністр оборони України Павел Лебедєв та приватний колекціонер та «ДРУГ» НВІМУ – Олексій Шереметьєв.

Таранець В., становленик П. Лебедєва та О. Шереметьєва, окрім постановки так званих «військово-історичних реконструкцій», займається також пошуковою роботою, однак досвід роботи в музейній сфері відсутній. Основним видом діяльності, як зазначено на сайті, клубу «Червона зірка», є проведення реконструкцій, та об'єднання людей захоплених історією Великої Вітчизняної війни, посилення гордості і захоплення Великою перемогою в найбільшій із воєн за допомогою яскравих, видовищних військово-історичних ігор на полях битв. Участь у таких спектаклях має можливість приймати близько 600-700 чоловік, яких потрібно забезпечити відповідною уніформою та макетами зброї яку можна в достатній кількості знайти в фондах Національного військово-історичного музею України. Таке вузьке направлення діяльності даної організації, негативно позначиться і на всебічності та об’єктивності висвітлення історії України в Музеї.

Отже висновок випливає сам собою, опинившись під «дахом» Національного військово-історичного музею України, групка людей, що керується чиновниками вищого державного воєнного рангу, мріють узаконити свою реконструкторську та пошукову діяльність (пошук, вилучення та продаж артефактів військової історії України), витрачаючи при цьому на власні бізнесові інтереси не свої кошти чи кошти меценатів, а бюджетні державні кошти, забувши про основну функцію Національного музею – збирання, збереження і належний облік музейних фондів, а також розвиток і популяризація військової історії України. Сама по собі виникає тривога про збереженість музейних експонатів, які збиралися та зберігалися роками.

Ще варто прокоментувати особистість, яка очолила Департамент соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України пана Селіванова. Ця посада дуже важлива і відповідальна, адже Департамент відповідає за виховання захисників нашої вітчизни. І дуже непросто та важливо привити молодим людям і зберегти в досвідчених військовиків любов до своєї Батьківщини, повагу до її історичного минулого, патріотизм, гордість за свою країну,бажання працювати і за необхідності покласти своє життя за свою Країну, розуміння своєї ролі в системі Збройних Сил і в країні загалом. Адже наші Збройні Сили - наша гордість і наша впевненість в завтрашньому дні. То якій же людині випала така почесна місія, кому було довірено цю надважливу царину?

Олексій Селіванов – активіст. В різні роки він був чи й досі є: головою Київського монархічного центру, очільником комітету «Рух росіян України», Головний отаман Міжнародної суспільної організації «Вірне козацтво», співробітник двох Синодальних відділів УПЦ… Цей список можна продовжувати і далі, але краще перейти до розкриття цієї багатогранної особистості, бо це насправді справа не проста.

1. Політична позиція. Головною метою свого життя Головний отаман Вірного Козацтва вважає об’єднання України з Росією[1]. Мабуть і не згадуючи при цьому статті Конституції України, де йдеться про якусь там цілісність кордонів, яку доречі повинні охороняти військовослужбовці. «Пока есть Православная Россия» - заспокоює Селіванов, - «народам остальных православных и славянских государств есть на кого надеяться. На Украине … именно Путин – самый рейтинговый политик современности». А як же Віктор Федорович Янукович? Невже фальсифікація на виборах таки була?

2. Громадянська позиція і кругозір. Олексій Селіванов, за його словами, захищає правду, зокрема - «історичну правду». Як він каже в інтерв'ю «Єсть на Небе Бог, который не в силе, а в правде. Правду говорить и делать легко и приятно.»[2]. І історична правда наша полягає в тому, що Катерина ІІ зовсім не знищила Запорозьке козацтво – навпаки, вона ощасливила його тим, що подарувала йому Кубань. Доречі, в цій же статті, Селіванов, висловлюється з приводу діяльності інших козацьких організацій, яких в Україні зараз не так і мало. Точніше, він негативно оцінює «практику деятельності подобного "украинского казачества", замешанного на национализме».

В одній зі статей О. Селіванова, доречі на релігійну тематику, порадував логічний ряд: «Маніяк Чикатило, Шаміль Басаєв, Збігнев Бжезинський... Дивовижно, але всі ці людожери мали прототипів у руських билинах.»[3] Ширина кругозору, рівень освіти, вміння докопатися до зерна істини серед великих масивів інформації начальника Департаменту соціальної і гуманітарної політики Збройних Сил України вражає.

3. Гендерна політика. Сторінка «начальника» в соціальний мережі говорить сама за себе: «Они, женщины, если бы им дали возможность воплотить в жизнь свои представления о Вселенной, начали принимать на работу того или иного человека в зависимости от знака Зодиака, под которым он родился, или в зависимости от того, будет ли раздражать или раздражать начальницу кандидат. Но что утешает: такой мир бы существовал недолго, через месяц он бы погиб, а вместе с ним и все человечество. … При культурном господстве женщины в любом грандиозном историческом, политическом или религиозном исследовании обязательно бы учитывались биологические фактори. Например, могли бы быть такие докторские – «Роль месячных в свержении большевиками Временного правительства»[4]. Інший пост – з лозунгом – «Я бы каждой красивой украинке дал казака-защитника!»[5]. А некрасивим що? Самовиражатися – заборонено, а сімейного щастя вони теж недостойні, чи як? Давайте розпочнемо «полювання на відьом»: якшо жіночка не влаштовує бравого козака своєю зовнішністю – на багаття; якшо жінка пішла на вибори – на багаття; якщо жіночка вміє читати і писати – на багаття???

4. Терпимість. Ставлення до секс-меншин – питання злободенне не лише на нашій неньці-батьківщині. Ось як пропонує боротися з ними бравий отаман: «Метод боротьби у козаків з секс меншинами один - це нагайка. Як то кажуть хай вони почують навіщо їм заднє місто»[6]. Якшо Вам цікаво хто громив всі гей-паради в Україні – це він, наш герой, Олексій Селіванов. Та ж сторіночка в соціальній мережі рясніє закликами проти цієї категорії людей. Таким чином, прихильників одностатевих стосунків – теж на багаття. А чому б і ні? Ми ж в 21 столітті все-таки живемо.

5. Віра. Олексій Селіванов – людина безперечно релігійна. Підтримує московський патріархат. Організовує охорону патріарха Кирила, захищає «канонічні» православні церкви від «розкольників». А також був замішаний в релігійному скандалі, а саме - подача скарги Патріарху Кирилу з звинуваченнями в адресу голови УАПЦ Митрополита Володимира[7]. Після того як Митрополит Київський і всія України благословив діяльність Міжнародної суспільної організації «Вірне козацтво», яку і очолив Селіванов, цей вчинок був трохи не тактовним. Але активні люди – вони активні скрізь. Треба сказати, коли ця подія набула широкого резонансу і осудження Селіванов свій підпис відкликав і вибачився. Тверду позицію і вміння відповідати за свої вчинки прослідкувати неважко.





Варто зазначити що і Павел Лебедєв, і Владислав Таранець, і Селіванов є далекими духом та своїми інтересами від України та байдужими до її історії, а тим паче її популяризації та правдивості. Їх діяльність зорієнтована на перетворення Музею в бізнес-структуру, що суперечить чинному законодавству України, яке визначає, що музеї є неприбутковими організаціями, і створюються не з метою отримання прибутку, а з метою вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної і духовної культури військової сфери, прилучення особового складу військ (сил) до надбань військової, національної, історико-культурної спадщини.



У зв’язку з наведеним вище виникає незрозумілість позиції керівництва Міністерства оборони України щодо призначення зазначених осіб на керівні посади Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України та Національного військово-історичного музею України, що курують військово-патріотичне виховання армії України, а також несуть відповідальність за збереження національної пам’яті, відображення правдивої військової історії та формування національної свідомості суспільства.

Яка позиція керівництва Міністерства оборони України щодо Національного військово-історичного музею України, як єдиного науково-історичного та культурно-просвітницького центру Збройних Сил України, який зберігає та популяризує національну військову історію, традиції й формує, фактично, інтелект нації? Як можна говорити про військово-патріотичне виховання громадян, якщо свідомо змінюється вектор розуміння і трактування історії України, як окремої незалежної держави, у бік васальної залежності від Російської Федерації. Виникає відчуття дежавю, чи не так?

Литвин Сергій Харитонович, ветеран ЗСУ, член Громадського комітету захисту музею

Автор:
Прочитали: 90 раз

Надрукувати Надрукувати    Переслати Переслати    В закладки В закладки

Новини по темі:
  • Заступником директора головного музею Міноборони призначили гламурну білявку Анастасію Фурман

    Читайте також:
  • Карикатурист Жора Ключник продовжує посміхати
  • Чого очікувати людству у найближчі роки?
  • Говори красиво: 10 українських слів, якими ви здивуєте своїх друзів
  • Прогнози: через 100 років...
  • Син Голови Запорізької ОДА став курсантом військового училища НАТО!
  • Стерхощук. Фотожаби на великого Пу-Ху
  • КЕРАМІЧНІ РОЗЕТКИ З ДЕКОРУ ПАЛАЦУ І. МАЗЕПИ В БАТУРИНІ: КОМП’ЮТЕРНІ РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА КИЇВСЬКІ АНАЛОГІЇ
  • Чому в США легалізовано націонал-соціалізм і символіку Третього Райху
  • Геть московських попів!
  • Заборонити окупаційну російську церкву НЕГАЙНО!
    Повернутися назад

  • Міжнародний козацький журнал

    Міжнародний Козацький журнал "Нова Січ"

    Редакція: Запоріжжя-Київ

    Україна - це Європа!

     

     e-mail: novasich@ukr.net

    Головний редактор - полковник козацтва

    Віктор Тригуб

    Шеф-редактор - Володимир Іванченко (Запоріжжя)

    Біоенергетики - генерали козацтва Валерій Пильник, Юрій Курилех

    Юридичний супровід - 

    Іван Макар

    Представник у США -  Американське козацтво

    Представництва:

    Кропивницький - Анатолій Авдєєв, Харків - Юрій Нерослік, Закарпаття - Вадим Логвінов

    Голова Ради - Констянтин Стасюк



     


    Партнери: Музей плакату України, ГО "Гуманітарна ліга"





    http://www.museum-ukraine.info/

     







     









    Опитування
    За кого голосувати?
    За владу
    За опозицію
    Не піду
    Маленька партія снайперів



    Всього голосів: 2975
    Результати опитування



    Лічильники






    світ

    http://narodna.pravda.com.ua/





    На початок сторінки

    Разробка сайту: Ростислав Саєнко, 2005 р., Система: SmallNuke ©
    Генерація сторінки: 0.323 с. Всього 8 запитів до бази.

    Админ.панель