Зробити стартовою   Додати в обране  Стрічка новин в форматі RSS

Навігація
   » Головна
   » Новини
   » Пошук
   » Користувачі
   » Гостьова книга
   » Козак-Інформ
   » Сторінки



НС

Приймаються благодійні внески

на розвиток і підтримку "Нової Січі",

журналу "Музеї України".

Експедиції в зону АТО,

Музей плакату для прифронтової зони...

Гривні по Україні: картка Приватбанку

5168755514296934




Цікаві сайти

 







 






http://www.museum-ukraine.info/

*САЙТ КОЗАКІВ США*


http://nbnews.com.ua/

http://blog.i.ua/user/6451244/

http://www.ukr.net/

http://www.zarubezhom.com/

http://h.ua/

 

   

  



Пошук







ЄУ
Locations of visitors to this page

https://surmasite.wordpress.com/
https://musplakat.wordpress.com/

CanadaUA-news

https://ukr.media/

Музей В.Тригуба





і



Новини

Іван Миколайчук
Субота, 08 Липня 2017

Чи потрібно якось спеціаль­но тур­бу­ва­ти­ся про те, щоб ря­ту­ва­ти тра­диційну куль­ту­ру? Мені здається, що ні.
Ря­ту­ва­ти тре­ба ду­шу на­ро­ду, ду­шу своєї нації. Всі найбільші цінності – в серці на­род­но­му. Як­що збе­ре­же­мо ду­хов­не здо­ров’я, то не за­гу­бить­ся і йо­го тра­диційна куль­ту­ра.

(Іван Миколайчук)

 

На самому початкові слід ствердити, що є люди, які в науці, політиці та в мистецтві внесли найбільший внесок і найяскравіший слід залишили в історії людства. Серед визначних кіно-мистеців у світовій пам’яті залишаються; АльфредХічкок (1899-1989),Девід УоркГріффіт (1875-1948),Орсон Уеллс (1915-1985),Жан-ЛюкГодар (род.1930), а серед них і Олександр Довженко (1894-1956).

Легендарною в кіно-мистецтві залишається постать Івана Миколайчука. Ця оргінальна, дивовижна і неімовірна людина була наділена незвичайною енергетикою, за допомогою якої вона увійшла в душу численних глядачів. Минають роки, а це ім’я приваблює своєющироюавтобіографією, і якомога хочеться пізнати цього велетня докладніше.

Ми пізнаємо його осяги і життя, ніби перегортаємо сторінки щоденника людини, якапройшланелегкийшляхвідсільськогохлопчикадо вершин загальноукраїнського передового культурно-освітнього  діяча. Це людина, яка від самого народження мала призначену свою високу мистецьку мету і в ній осягла належну позицію. Його автобіографія це захоплююча книга, яку читаючи ми її не відкладаємо аж до кінця дочитаємо. Це оргінальний своєрідний «монолог»,незвичайної людини, щойшладосвоєїметичерез тверде життя до ніжного світового мистецтва. Його особистий артизм, як результатподвижницької, самовідданоїпрацінанивіукраїнськогокіно-мистецтва. За тим славетним українськиммистцем криється надзвичайна творча енергетика, яка дала людству такий багатий ідейно-духовний потенціал, яким мистець проклав  шлях до душі різних народів. Він своєю універсальною мовою, мімікоюгри проклав найкращу стежину, як засіб спілкування часто між далекими й відмінними від себе народами і культурами. Його гра і особовість має цю дивовижну властивість за допомогою якої артист своїм мистецтвом доходить до глибин людського почуття, а через почуття до глибокого зворушення, якого часто не можна висловити ні думкою, ані мовою. Його мистецька безпосередність породжує у людей щастя і вдоволення та ціла особовість мистця спрямовує глядача до джерел всякої красиі вдоволення. У його акрорській постатті стільки емоційного вогню, образного блиску, чарівної мелодійності, що просто дух захоплює. На такий акторський подвиг відгукуються найтонші і найніжніші струни людської душі. І тим український мистець Іван Миколайчук вніс вагомий внесок у збагачення духовності та підвищення моральних якостей світого людства.

“Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко”, – так про Івана Миколайчука сказав кінорежисер – Сергій Параджанов.Згадаймо, Довженкова спадщина приголомшуюча, вона дивує своїм мистецтвом найбільших світових митців. Він  створив свої перші фільми ,,Звенигора’’ і  ,,Арсенал’’,а також ,,Зачарована Десна’’, ‘’Україна в огні’’та ін. ‘’Поема про море’’, у задумі Довженка мала бути найбільшим твором його життя,- присвячений українському народові та на це йому недозволено. Добре що Довженкові вдалося в1930 року, створитинедосяжний шидевр фільм ,,Земля’’, який на Брюссельській виставці визнано одним з дванадцятьох найкращих фільмом за весь час існування кіна в світі. Люїс Джекобс у своїй книжці,,Історія американського фільму’’ (Нью-Йорк 1939) писав: ,,Довженко перший поет кіно в світі, а його ,,Земля’’ це твір  геніяльного мистця’’.
Іван ВасильовичМиколайчук народився 15 червня 1941 рокуу с.ЧорторіяЧернівецької. Йогомати – красуня, училася в гімназії, мала прекраснийголос, талант, аледужеранозав’язаласвітзаміжжям і обкидаласядітьми. Жилося їйнелегко: у сім‘їбулотринадцятеродітей, пережиливійну. ІванМиколайчукбувчетвертоюдитиною в родині, томуйомудоводилосядоглядатималих. Вінлазивнагорищеполохатилелек, щобнеприносилибільшемалят в його хату. Красивий за вродоюІванковирізнявсяталантами, томувідрядилибатькийогодомузичногоучилища, хочнезнавжодногонотногознака. Його прийняли до класубояну: грав на інструменті одного хлопця, кожногодня Іван їздивдодому.

Численна сім’я у Миколайчиків  визначалася незвиклою оргінальністю в побуті.Тут при обіді та  у  вільний час усі громадно співали на голоси українські народні пісні.Ціла родина змістом пісень передавала свою палку любов до України та інколи оспівувала в тузі горе, яке не обминалородини.  Згодом діти Миколайчуків були членами культурно-освітніх сельських  аматорських гурткі, співали вони і в церковному хорі і виступали на сельських концертах.

В цій атмостері зростав і офрмлювавсвоій творчий талант в театральних виступах малий Іванко. Час минав і він успішно закінчив середню школу в с.Брусниця (її дерев’яне приміщення збереглося, а в новому приміщенні тепер діє музей І. Миколайчука). Хлопець з дитячих років вирізнявся своїм акторським талантом, його виступи у сільському самодіяльному театрі прямо дивували глядачів. При тому він був надзвичайно обдароманий музично-театральними здібностями. В 1957 р р він закінчив Чернівецьке музичне училище, а в 1961 р театральну школу в Чернівцях. Під час навчання залюбився в акторці Марії Карп’юк із нею 29 серпня 1962 р. одружився. Молоде подружжяоновило чисельну родину Миколайчуків і внесло в сім’ю новий дух життя.  Не так давно  у селі відбудували батьківську хату Миколайчуків, облаштувавши  музей-садибу. На батьківщині Миколайчука у Чорторию їдуть численні прогульки, побували тут відомі актори та режисери, літературознавці, друзі Миколайчука, серед тисяч побував також на цій землі славний Сергій Параджанов. Це край лісових буків і називають його Буковинське Прикарпаття, що знаходиться між Дністром і Прутом. Доречі, варто відмітити, що Іван Миколайчук (1963-1965) закінчив  кіноакторський Київський інститут театрального мистецтва ім.І.Карпенка-Карго (майстерня В.Івченка). Вже студентом він дебютував в кіно, ще  у курсовій режисерській роботі Леоніда Осики «Двоє». Загальне визнання Миколайчукові принесли однак ролі молодого Тараса Шевченка у широко популярному фільмі ,,Сон’’.
Він знімався одночасно, також вфільмі «Тіні забутих предків», що здобули 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 Гран-прі) у 21 країні й увійшли до Книги рекордів Гіннеса. Додаймо, що в цьому періоді було вкрай важко видати справжній мистецькі фільми. Нічого не поможе і найкраща техніка та гра фільмових артистів, якщо сценарій фільму такий, що він вбиває все мистецтво. Після короткотривалої українізації так званого НЕПУ, настали часи, коли червоний режим вимагав під диктатом, ‘’закріплювати здобутки революції’’. Серед голоду, терору треба було прославляти тупоголових більшовицьких революціонерів, захолюватися ,,радісними’’ змінами, колгоспного життя і працею доярок. Відображати проблеми цікаві схоплені з життя людські прагнення, терпіння, болі і переживання, а в тому брак національного колориту, ось це деякі з тих проблем які нистили корифеїв сцинаристів і акторів українського кіно. Ось типовий приклад варварський блеф фільму ,,Іванна’’ за сценарієм Володимира Бєляєва, який нібито опрацьований на основі історичних фактів. Якіж тут ,,історичні факти’’у ньому. Коли за наказом режиму йшлося скомпромітувати греко-катилицьку церкву, а зокрема митр. А. Шептицького. Фантазією сценариста були вигадки на митр. А. Шептицького, яко-би він мав співпрацювати з німецькими нацистами. І показано митрополита, як димона зла і за тим поглядом представлено ціле греко-католицьке духовенство церкви, яку режим намагався вповністю знищити. Це просто чистої води пашквіль комуністичної системи, яких значно більше в різних ділянках. Повертаючи до нашого ювілята Івана Миколайчука, а при ньому варто і пригадати його друзів;   Леоніда Бикова та Борислава Брондукова, які у мистецтві були близькими друзями.  Вних були свої емоції і кожен по своєму їх переживав.Миколайчук був своєрідноюхаризматичноюособистістю, яка в артистичному світі здобуласправжнєвизнання в широкому світі, а в першу чергу на європейськомупросторі Ця трійця разом грала у фільмах : «Анничка», «ЗахарБеркут», «Вавилон ХХ», «Спокутачужихгріхів», «ПоверненняБатерфляй», «Канал» та в інших. Актори взаємно собі допомагали. В кінофільмі; «Украденогощастя», «Камінноїдуші», якіцензуразаборонилазанаціоналізм показувати, артисти таке рішення важко переживали. Миколайчук по своїй природі не бувбунтарем, але КДБ неспускавізньогоочей, – вважаючи його українським націоналістом. Наприклад фільм ,,Чорний птах з білими знаменами’’, рижисером якого бувЮрійІллєнко, в якому виступали актори: ІванМиколайчук, Богдан Ступка, ЛарисаКадочнікова, ЮрійМиколайчук, НаталяНаумта інші, висвітлював події, щорозгорталися у 30-40 роки XX століття. У фільмірозповідаєтьсяпросім’юЛесяЗвонаря, щоживе в невеликомуселі.
У Лесявирослобагатодітей, алевсівони, заволеюдолічизавласнимвибором, розійшлися в різністорони. Однакїмнеуникнути було конфліктів. Брати зіткнутисячерезпочуттядодівчини, а такожчерезполітичніпристрасті, яківонивідстоювали зізброєю у руках. Але і до цього фільмового сюжетудеякі партійні наглядачі мали притенсії. Помисл та ідея фільму належала Іванові Миколайчуку і ці невдоволеннявін виношував у собі, від людей, які не мали поняття про мистецтво. На щастяфільм «Білийптах…’’ пітримав Петро Шелест тодішній вождь КПУ і запропонував показати його навітьделегатів  ХХIV з’їзду КПУ. Однак в край негативно оцінював фільм секретарльвівськогообкомукомпартії- ВікторДобрик, який писав; ‘’Филм, дляжитєлєйЗападнойУкраіни, асобєнномаладьожи,визиваєтнационалістічєскієчувства’’… Такі напади на Миколайчука, викликали у нього нервову депресію.Він неустанно був звинувачуваний в націоналізмі.Доречі, щераніше, 1965-го, післяакціїпротесту, вчиненоїкиївськоюінтелігенцієюнапрем’єрі «Тінізабутихпредків», фільмоголосили «неблагонадійним» і зняли з прокату, а заавторамитаакторамивстановиличекісти нагляд. Пізнішенаполичкупотрапилакартина «Пропалаграмота», а екранизаполонилиукраїнці-телепні у стиліп’єсОлександраКорнійчука та твори за ,,соціалістичним реалізмом’’. Дедаліважчесталодоводитисвоєправобутиукраїнцем і у творчості, і в житті.Відомо, щоІвановіМиколайчукові заборонили грати рольОреста у фільмі «Білийптах з чорноюознакою», роля була написанаспеціальнопідМиколайчука. Довірено роль ОрестазігратиБогдану Ступці, а Миколайчук заграв роль-Петра. Вісімроківчекавзатвердженнясценарійфільму «Такапізня, такатеплаосінь». Стрічка «Каміннадуша» заГнатомХоткевичем, дляякоїМиколайчукнаписавсценарійразомізБорисомІвченком, знімавсязаіншимтекстом.Незважаючи на неволю, в якій перебувала українська нація протягом не тількли коминістичної займанщини, завдяки невичерпності її духовних першоджерел внитрішнього культурного багацтва, що наповняло суспільні настрої духовною силою віри, яка допомагала поконувати труднощі. Ця віра мобілізувала народний дух на кардинальні звершення, завдяки  обдарованим мисцям. Вправді нетакою багатою є  українська фільмова спадфщина українців, але зате наш народ досягав світового рекорду, якщо йдеться про українську пісню, яка немов двигуном піднимала його до лету. За підрахунками спеціалістів, повне видання наших пісень охопило б, ймовірно, 200 томів по 1 000 сторінок кожен. Жодна інша нація в світі не може похвалитися такою кількістю мелодійних, задушевних, ліричних і героїчних пісень, якими милується весь світ, від яких приходять у захват видатні зарубіжні композитори й письменники.
Тож не випадково до витоків української народної пісні зверталися такі добре відомі в музичному світі композитори, як Бах, Брамс, Вебер, Гайдн, Глинка, Дворжак, Ліст, Моцарт, Чайковський, Шопен, Шуберт та інші. Так як нашу пісню цінують у світі, так само чимало найвидатніших акторів розславлюють наше театральо-кінове мистецтво. Неоціненийвнесок у скарбницю української культури внесли; родини; Тубілевичів, Кропевницьких і Саксаганських, актори; Г.Юра, А. Бучма, М. Крушельницька, а особливо в театрі Л.Курбас та десятки інших, а в тому наш незабутній, геніальний і неповторний Іван Миколайчук. По роках ми дізнаємося, що був він для української культури визначною особистістю, а для численних друзів вірним побратимом. Він з ВолодимиромІвасюкомбулиблизькимиземлякамиі вірними друзями.Напочатку 1970-х Володяотримувавфантастичнінатойчасгонораризасвоїпісні, він часто відвідував у Києві Івана та навіть фінансово йому допомагав. Оба мали до себе повну довіру і укладали спільні творчі плани на майбутнє. Тоді Іванпочавписатисамсценаріїдофільмів і багатознімався. Іван Миколайчук був товариський, він нав’язав близькі контакти  з ІгоремБілозором, разомзнімався у головнійролі у фільмі «Спокутачужихгріхів». Миколайчук також був добре знайомий ізІваномДрачем і любив з ним обговорювати плани щодо майбутньої тематики кінофільмів. Коли Миколайчукграврольпоета у стрічці «Перевіртесвоїгодинники», він добре познайомився також з Ліною Костенко і Андрієм Добровольським,- авторамисценарія. Доречі, партійні наглядачі і у цьому сценарію знайшли зловісні матеряли ворожі радянській системі. ІванМиколайчук частоговоривпроте, щоосьже, українськихкінематографістівзвинувачуютьзамалоне в хуторянстві, в націоналістичнійвідрубності, а закордономцебачать і відчуваютьзовсім по-іншому. Миіснуємо у великійкультурнійтрадиціїколосальноїпотуги- чинезаценас неустанноб’ють і викликають на саму гору влади на залякуючі розмови.Бо ж владікудиприємнішіукраїнці в образінемудрящиххохлів, «братівнезрящих, гречкосіїв», щоіснують в такійсобі «зоніосідлості» насвітовихмаргінесах.
Нас хочуть бачити рабами, які  не розуміють перспективи для себе та свого народу. Тому не дозволяють протирати очі культурною творчістю свому народові. Словом, Микоілайчук говорив,- системі потрібний німий раб, боязливий виконавець та пристосуванець до того,що є, але головно щоб був він німий і не зрячий, а тим більше щоб не виявляв жодних спротивів владі. Наша міся є такою, що ми не можемо забути нашого мунулого, бо ніколи в нас саме по собі не народиться наше світле майбутнє.Миколайчук був людинасвітовоїкультури, глибоко мислкячою і вінценетількидекларував до друзів, але наражувався владі і намагавсявтілював у своїйпрактичній діяльності. Дай, Боже, зрозумітицесьогодні, особливотим, хтотеревенитьпро «європейськийвибір», а суті не розуміє. Наші найвидатнішіукраїнськімитцідавновже у Європі і світі, – говорив Миколайчук, пояснюючи поняття патріотизму і скрайного націоналізму – наглядачам від культури. Зате партійні бонзи викреслювали його ім’я з більшості знімальних груп, хоча багато режисерів хотіли бачити актором Миколайчука у своїх фільмах. Лише 1979 року, завдяки заступництву секретаря з питань ідеологічної роботи  Харківського обкому КПУ В. Івашка, вдалося отримати дозвіл на зйомки фільму  ,,Вавилон ХХ’’  за романом Василя Земляка «Лебедина зграя’’, в якому Миколайчук виступив сценаристом, режисером, актором і навіть композитором. 1980 року картина здобула приз «За найкращу режисуру» на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе. Наступний фільм, ,,Така пізна, така тепла осінь’’ (1981). режисером якого був Миколайчук і сцени з якого раз у раз перезнімалися з ідеологічних міркувань, уже не мав такого успіху, як ,,Вавилон ХХ’’. 1983 – Миколайчук створив сценарій картини ,,Небилиці про Івана’’, 1984 -го готувався до роботи над фільмом за цим сценарієм, але постановку «Небилиць…» дозволили тільки восени 1986 року. Проте через важку хворобу автор почати зйомки так і не зміг. Фільм зняв 1989 року (уже по смерті Миколайчука). Доречі, йому звання народного артистанавіть призначили посмертно так само йому наділилиДержавну Шевченківську премію.Про Івана Миколайчука дуже гарно та душевно написав Михайло Маслій:
,,Він прожив складне життя, в якому було трішечки свята, решта — суцільна мука. Система не давала йому жити, його душа померла раніше, ніж тіло. Вона була замордована…Потужнадіяльністьосьвже 12 роківректором НМАУ -всецетікрокижиття, якісклалидолюнашогосучасника, котрийвкладав укожнусправуталант і незвиклу людську душу’’. Та на жаль ця душа Івана Миколайчука 3 серпня 1987 р. завмерла тихо на вічно в Києві, але живе вона серед свого народу в Україні.
Як ми згадали він Лауреат Шевченківсьлкої премії 1988 р.
(посмертно). феноменально заграв 34 роль в кіно, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи.Іван Гаврилюк про Івана Миколайчука писав так: “Іван був заслуженим артистом України, а “доступ” на престижне Байкове кладовище мають лише народні. Чотири дні (?!) штурмували владу його побратими, щоб поховати Івана там. Його не поховали на престижній алеї героїв України, де туляться пліч–о–пліч партійні і радянські керівники, більшовики і так звані – ,,слуги народу’’.  Та поруч з багатьма із них він би й не хотів лежати. Іван там “сяє своєю відсутністю”.Нині Миколайчук спокійно спочиває на окраїні Байкового, за сорок кроків від могили свого побратима Леоніда Бикова. Пам’ятник у цікавому скульптурному вирішенні, стилізований під хрест, із зображенням Івана Миколайчука з ягнятком в руках, знайде не кожен перехожий. Зі зворотного боку надгробку напис зі словами народної пісні: Ой устань, козаче,Устань, молоденький.По діброві ходить–блудить.Твій кінь вороненький.Нехай собі ходить,Нехай собі блудить,Прийде тая годинонька,Що він мене збудить.Наш зв’язок з мистцем з його твореними цінностями і це унікальна і неповторна любов, яку висловлюємо у загальній пошані. Українці між іншим так вшанували Івана Миколайчука; На його честь назвали вулиці міст  у Києві, Львові, Полтаві та Вінниці. 25.12.2015 р. Вінницька міська рада своїм рішенням № 71 перейменувала вулицю та провулок Фелікса Кона на вулицю та провулок Івана Миколайчука. На честь нього названо 49 курінь УПЮ імені Івана Миколайчука.  Всеукраїнський фестиваль народної пісні та кіно, присвячений 75-річчю актора. 23.02.2016 р. Пам’ятна монета НБУ номіналом 2 грв. Присвячена І. Миколайчуку, на сайт Президента України подана петиція ‘’Присвоїти Івану Миколайчуку почасне звання ‘’Герой України’’,Могила Івана Миколайчука на Байковому кладовищі.Фільми: ,,Іван Миколайчук.Тризна’’ документальний фільм, режисер Василь Вітер (1989), «Іван Миколайчук. Посвята» (1998, режисер А. Стрих) автор сценарія Л. Лемешева.Меморіальна дошка Іванові Миколайчуку на будівлі кінотеатру ім. Шевченка у Вижниці та на корпусі кіностудії ім. О.Довженка в Києві. ,,Іван Миколайчук. Книга життя’’, документальний фільм, студія «Степ»; автори: Т.Ткаченко, В. Ілащук; режисери: С. Сотников, А. Білан; 2 серії, «Іван Миколайчук. 25 років кохання», документальний фільм, продюсерський центр «Закрита зона»; автор Н. Фіцич, режисер Сергій Цимбал (2007).Хай пам’ять в нашому народі живе вічно про корефея кіно-мистця, якого світовітчування було наділене великим даром до гри, краси й добра.

Ярослав Стех


Автор:
Прочитали: 654 рази

Надрукувати Надрукувати    Переслати Переслати    В закладки В закладки

Новини по темі:
  • ЗАПОРІЖЦІ ПОЗНАЙОМИЛИСЯ ІЗ ПЕТРОМ САГАЙДАЧНИМ, БОГДАНОМ ХМЕЛЬНИЦЬКИМ, ІВАНОМ МАЗЕПОЮ
  • ПРО ПЕРЕМИСЬКОГО ЄПИСКОПА ІВАНА СНІГУРСЬКОГО
  • ДО 90-ЛІТТЯ ВИЗНАЧНОГО ІСТОРИКА-ЕТНОГРАФА ПУБЛІЦИСТА ІВАНА КРАСОВСЬКОГО
  • «Козацька регата памяті Івана Сірка».
  • Іван Макар - на свободі!
  • Арештували Івана Макара! Революції бути!
  • Іван Макар: Авакавські ментокопи гірші Я-овоча!
  • Іван Макар: Бережіть українську!
  • Наталка Іванченко – директор Донецького художнього музею
  • Іван Макар: Одягаюся і йду на Майдан!
  • Зустріч з Іваном Винарчиком
  • Наталка Іванченко: Згадуючи плакати Майдану...
  • Вражаючі факти про Івана Франка
  • Іван Макар: Дешевше викупити бізнес свого Президента в РФ...
  • Наталка Іванченко знову в зоні АТО
  • В ЮВІЛЕЙНОМУ РОЦІ ІВАНА ФРАНКА - ,,УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ’’ В ПЕРЕМИШЛІ
  • Наталка Іванченко відвідала Покровськ
  • Іван Вікован – повний кавалер ордену За заслуги!
  • Стародрук «Апостол» Івана Федорова зник
  • Булава Кубані, архів Іваниса і лист Послу Андрію Шевченку
  • ІВАН МАЗЕПА - НА ШЛЯХУ ДО СТВОРЕННЯ ВЕЛИЧНОЇ ДЕРЖАВИ
  • РЕЛІГІЙНА ТЕМАТИКА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ, А ЗОКРЕМА В ТВОРЧОСТІ ІВАНА ФРАНКА
  • В Івано-Франківську відкрили перший в Україні музей Небесної сотні
  • «Музей Івана Гончара» на відкриття виставки плакатів Юрія Нерослика «Україна – понад усе»
  • Іван Макар буде Генпрокурором України!
  • Іван Макар приїхав з фронту і повертається у велику політику!
  • РОЗКОПКИ ГЕТЬМАНСЬКОГО БАТУРИНА 2013-2014 рр. ПАЛАЦИ ІВАНА МАЗЕПИ ТА КИРИЛА РОЗУМОВСЬКОГО
  • Іван Макар: Проблема у зневажливо-свинському ставленні чиновників до Армії!
  • Ранковим Щастям з Іваном Макаром
  • Твори Івана Дряпаченка в музейних колекціях України

    Читайте також:
  • Юрій Нерослік відкриває чергову виставку!
  • Колиска Запорозької Січі
  • Дімітрій Донской був вірним холуєм хана Тохтамиша
  • Тачанки батьки Махно
  • Хто в директори Лаври?
  • ТЕОРІЇ НАЦІЇ ТА НАЦІОНАЛІЗМУ
  • Рахманські сакральні тексти велесовицею
  • Віктор Тригуб: Лавру слід очистити від рюского міра!
  • ФІЛЬМ ПРО ІСТОРІЮ БОЛГАР - В.Мороко
  • ЗАЯВА УКРАЇНСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА ГРОМАД В ІТАЛІЇ З ПРИВОДУ ЗАТРИМАННЯ ВІТАЛІЯ МАРКІВА
    Повернутися назад

  • Міжнародний козацький журнал

    Міжнародний Козацький журнал "Нова Січ"

    Редакція: Запоріжжя-Київ

    Україна - це Європа!

     

     e-mail: novasich@ukr.net

    Головний редактор - полковник козацтва

    Віктор Тригуб

    Шеф-редактор - Володимир Іванченко (Запоріжжя)

    Біоенергетики - генерали козацтва Валерій Пильник, Юрій Курилех

    Юридичний супровід - 

    Іван Макар

    Представник у США -  Американське козацтво

    Представництва:

    Кропивницький - Анатолій Авдєєв, Харків - Юрій Нерослік, Закарпаття - Вадим Логвінов

    Голова Ради - Констянтин Стасюк



     


    Партнери: Музей плакату України, ГО "Гуманітарна ліга"





    http://www.museum-ukraine.info/

     







     









    Опитування
    За кого голосувати?
    За владу
    За опозицію
    Не піду
    Маленька партія снайперів



    Всього голосів: 2966
    Результати опитування



    Лічильники






    світ

    http://narodna.pravda.com.ua/





    На початок сторінки

    Разробка сайту: Ростислав Саєнко, 2005 р., Система: SmallNuke ©
    Генерація сторінки: 0.128 с. Всього 8 запитів до бази.

    Админ.панель