Зробити стартовою   Додати в обране  Стрічка новин в форматі RSS

Навігація
   » Головна
   » Новини
   » Пошук
   » Користувачі
   » Гостьова книга
   » Козак-Інформ
   » Сторінки



НС

Приймаються благодійні внески

на розвиток і підтримку "Нової Січі",

журналу "Музеї України".

Експедиції в зону АТО,

Музей плакату для прифронтової зони...

Гривні по Україні: картка Приватбанку

5168755514296934




Цікаві сайти

 







 






http://www.museum-ukraine.info/

*САЙТ КОЗАКІВ США*


http://nbnews.com.ua/

http://blog.i.ua/user/6451244/

http://www.ukr.net/

http://www.zarubezhom.com/

http://h.ua/

 

   

  



Пошук







ЄУ
Locations of visitors to this page

https://surmasite.wordpress.com/
https://musplakat.wordpress.com/

CanadaUA-news

https://ukr.media/

Музей В.Тригуба





і



Новини

ЛЕГЕНДАРНА-ЖІНКА ІРИНА КОЗАК ,,БИСТРА’’ ЯКА ОСВІТЛЮЄ СЛАВУ УПА
Понеділок, 14 Грудня 2015

ЛЕГЕНДАРНА-ЖІНКА ІРИНА КОЗАК ,,БИСТРА’’ ЯКА ОСВІТЛЮЄ СЛАВУ УПА

,,Для нас дорогі батьки, дорогі діти, близькі, родичі; але всі уявлення

про любов  до чого-небудь поєднані в одному слові «вітчизна’’.Цицерон

Місяць тому деякі україномовні часописи поміщували привітальну статтю з нагоди 90-річчя від дня народження Ірини Козак ,,Бистрої’’, яка проживала в Баварській столиці Мюнхені.  Пройшов місяць і у вівторок 24 листопада 2015 р. поховали цю унікальну легендарну жінку   на цвинтарі Вальдфрігоф, де вже знайшли свій останній спочинок сотні українців, борців за самостійну Україну на цій чужій, але привітній землі. Нехай моя  стаття буде спростованням і китицею символічних квітів на її сиру могилу в Німечині. До речі, варто згадати, що про цю сумну вістку, відхід у вічність Ірини Козак ,,Бистрої’’ свою статтю вже замістив Олександр Панченко. Дозволю і я собі в загальних рисахзгадати про  життя і діяльність Покійної.Народилася Ірина Савицька 30 жовтня 1925 р. у місті Львові в родині лікаря Остапа Савицького. Ледве досягла дівчина 14 річного віку і стала гімназисткою вступила в ряди  Юнацтва ОУН. Молоденькою брала активну участь у підпільних акціях українських націоналістів, які не змирилися з  польською окупацією,першою совєцькою, а згодом і німецькою окупацією в 1939-1941 роках. А відтак в наступні два роки вона працювала, як вишкільниця, в Крайовому осередку Юнацтва ОУН на західно-українських теренах.У Львові Ірина Савицька закінчила ґімназію та стала студенткою медичного факультету Львівського університету. Медичні знання дуже знадобилися Ірині у майбутньому, адже вона працювала переважно в представництві Українського Червоного Хреста (УЧХ). За перебігом життя діяльністьІрини Савицької можна умовно поділити  на такі етапи: "Пласт", підпільна сітка ОУН, УЧХ, Українська повстанська армія (УПА), жіночі організації, активна громадсько-політична діяльність в еміграції. У 18-річному віці "Бистра" активно вже включилася до визвольної боротьби. Саме в той час вона й познайомилася з одним із головних провідників Романом Шухевичем. Про це вона згадує у своїх спогадах, які заміщені булив Пластовомужурналі "Юнак" (ч. 4, 2002 рік); "Я познайомилася з Романом Шухевичом в 1943 році.Він мав найвищі пости, але ви ніколи не побачили в Романа Шухевича зарозумілости, не побачили щоби він показував, що він є провідник- він був надзвичайно скромний, мав велике зрозуміння до людей, ніколи не давав наказів яких він сам би не міг виконати. До своїх підлеглих він ставився дуже по-людяному’’. В тому часі Ірина  ,,Бистра’’ була членом УПА і заступником Катрусі Зарицької (голови УЧХ). Разом із Зарицькою,,Монетою’’ Ірина їздила й організувала підпільний УЧХ та перепроваджували вишколи санітарок.Часто зустрічалася з командиром ген. Романом Шухевичом. Всі його надзвичайно шанували, бо був він не тільки головний командир УПА — від 1944-го він також був головою секретаріату УГВР і секретарем у військових справах. Мав усі найвищі пости в українській підпілю і був душею цього визвольного руху.
 Дуже часто з доручення ген. Романа Шухевича Ірина ,,Бистра’’ виконувала важливі підпільніі  завданняна терені західної України.
Вона  була підпільницею здисциплінованою, освіченою і жервенною, яка здатна була любити Україну справжньою любовю і належала до цього передового підпільного авангарду, який діяв  за знаним кличем ,,Здобудеш Українську державу, або загинеш в боротьбі за неї’’. Про таку передову молодь, як Ірина Савицька ,,Бистра’’ важко віднайти вирази, за допомогою яких можнаб було б передати героїчний шлях цьогомужнього і незломного покоління. Разом з тим Ірина була глибоко віруючою дівчиною, а при тому наділеною незвичайною любовю до свого народу і батьківщини. Дослідники визвольних змагань її називають, що була це найяскривіша особистість в нашому підпіллі, яка відзначалася на цей час безмежною героїчною жертвенністю на ниві громадсько-політичної праці. А при тому була скромна, але  в боротьбі відзначалася безкомпромісністю і вимогливістю, завжди і в кажду мить була готова до самопожертви в ім’я України – ось це ті, далеко не всі високошляхетні прикмети покійної. Зрештою таких героїчних дівчат було десятки-сотоки в лавах УПА. Досить згадати К. Зарицьку-Монету,О. Мостович –Вербу,Г. Дудик-Анну,  Г. Липову-Тамару, М. Савчин- Марічку, М. Гресько-Уляну та чи можливе перечислити безліч наших героїчних дівчат і жінок, які з честю і з високою людською гідністю виконували свої підпільні завдання. Серед цієї жіночої когорти Ірину ,,Бистру’’ називають совістю цієї епохи. Для неї ідейність і підпільна жертвенність не були пустим звуком і облудною позою. Весь свій труд, енергію, здоров’я, ба навіть саме життя Ірина ,,Бистра’’ готова була віддати в кожен момент за Україну.
Ірина Савицька стала незрівнянним та яскравим уособленням нелегкої жіночої долі українки в ХХ ст., яка своє життя пов’язалаз боротьбою за волю і суверенність свого народу в часі Другої світової війни та боротьби в повоєнних роках. При супроводі нелегких підпільних і повстанських випробувань проходила її буремна юність, яка гартувала її характер. Люди вмирають, але про чесних людей-героїв, які відзначалися неперевершеною стійкістю і мужністю, які  вносили неоцінений великий вклад у наше національне визволення пам’ять про них буде вічною.Ірина ,,Бистра’’проходилатяжкими дорогами цієї кривавої війни, через неімовірні випробування і прагнення наближити  цей святий День Перемоги для свого українського народу.Її душу лише Шевченківські слова зогрівали і були для неї дороговсказом: ,,Свою Україну любіть. Любіть її... Во врем'я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть’’. Наскільки Ірина була  відданою і вірноюнаціоналісткою України, настільки вона завжди в серці носила палку любов до Бога.В складних обставинах щиромолилася і завзятогероїчно боролася.Якось весною 1946 року Головний Командир УПА генр. Т. Чупринка дав її доручення податися врейд на Західяк спецкур'єр Головного Проводу УПА і зустрітися там з Провідником ОУН Степаном Бандерою і подати йому відповідні документи. Доручаючи їй цю важливу місію, генералРоман Шухевич "На одній зі зустрічей, коли він доручав Ірині ,,Бистрій’’ йти на Захід, подав її такі інструкції про щозгодом вона згадувала у своїй публікації;,,Шухевич витягнув мапу, знайшов на ній Львів і Мюнхен і сказав - Як ви там дійдете, не знаю, але не маєте права йти організаційними зв'язками, бо там включилося КҐБ, ми не знаємо поки що де. Почавши від Закерзоння, ви здані виключно на власні сили". Ці слова Шухевича були останніми, які судилося почути з його вуст "Бистрій". З колосальними труднощами досвідченій підпільниціІрині,,Бистрій’’ вдалося дотерти до місця призначення і виконати повірене їй надзвичайно складне завдання.
 Після прибуття на Захід, в американську зону окупації, а відтак до Мюнхена, що став тоді осередком життя української політичної еміграції. Ірина Савицька виконала доручення Гол. Кмандира ген. Р. Шухевича і повністю включилася в активне суспільно-громадське та політичне життя українців. Міжіншим в 1949 році вона тамже познайомилася з Володимиром Козаком, колишнім сотенним УПА і  вийшла за нього заміж.Згодом в їхній сім’ї прийшла на світ донька Роксоляна (нині – доктор медицини), а згодом сім’я поповнилася внучкою Таїсією, яка також за родинною традицією стала лікарем. Ірина і Володимир жили надзвичайно дружньо, але сталося так, що хоробрий військовик  Володимир Козак захворів і відійшов у Вічність на 77-ому році життя. Й  пані Ірина залишилася в колі сім’ї своєї доньки.Та ще до того родина Козаків, як і весь український народ пережили встрісаючуі приголомшуючуМюнхівську трагедіювбивство 15 жовтня 1959 р.аґентом КҐБ Богданом Сташинським Провідника ОУН Степана Бандеру. Від того часу аґентура КҐБ стала  все частіше загрожувати діяльності українським націоналістам в діаспорі. Втрата такого визначного Провідника ОУН Степана Бандери залягла глибокою раною на тілі цілої нації. Але і в тому трудному періоді Ірина Казак не занепадала духом, вона творчо працювала в українських видавництвах. Серед багатьох її статей, репортажів і спогадів на увагу заслуговує її збірказ вибраних праць, звітів з Рідних Земель та споминів під наголовком «На буремних шляхах визвольної боротьби». Понадто Ірина дуже активнопрацювала в українському жіночому русі. Їй безперечно було що сказати новітнім лідерам жіночого руху: не тільки про теми вічні, красу життя, жіночої приманливості чи хвилювання юності, але про справжнє суспільне призначення жінки в житті поневоленого народу й про нашу визвольну боротьбу – прекрасну і героїчну, розпачливу і трагічну...
 Майже до схилку свого життя
Ірина Козак (Савицька)  була такою живою, направлу «Бистрою», яким було її псевдо в ОУН та УПА, з такою незглибимою вірою, з невичерним оптимізмом та секретами її пребагатої духовості. Вона завжди й повсякчас була в думках і своїм небайдужим серцем линула до рідного краю, до нашої України.Останньо Покійма Ірина дуже уболівала над злочинною агресією, яку путінська Росія провадить в Україні, заливаючи кров’ю простори нашої землі, руйнуючи особисті і загальнонародні цінності, впроваджуючи тортури і вбивства проти українського населення. Вбиваючи жінок, дітей і заявляючи дику претенсію на панування на нашій землі. Ці пережиття значно послабили здоров’я Ірини, що допровадило до її смерті. Танедовго довелося чикати 20 листопада ц.р. у Мюнхені рознеслася сумну вістку, що померла Блаженної пам’яті Ірина Козак ,,Бистра’’, яку засмучена українська громада і численні друзі з сумом пращали  із почестями поховалu у вівторок, 24 листопада 2015 р, у Мюнхені на цвинтарі , де спочивають інші українські герої. Покійна була однією з них, які так само жертвеннослужили цій самій справі.
Вічна усім їм Пам’ять! Українські патріоти глибоко сумують за втратою своєї вірної подруги і висловлюють щире співчуття рідним та близьким Покійної, а також побратимам та посестрам Ірини Козак із Середовища УПА, УГВР та ОУН за кордоном. На завершення, слід додати, що Ірині Савицькій- Козак ,,Бистрій’’ пощастило, що Покійна жодного дня не провела у сталінських концтаборах. Таку нещасну долю пережила її близька подруга  Катерина Зарицьк-"Монета" (1914-1986). З гордістю слід відмітити, що ім’я Ірини Савицької-«Бистрої» знаходимо в перших списках відзначених Бронзовим Хрестом Заслуги, цією визначною нагородою Української Повстанської Армії для цивільних і військових осіб за особливі заслуги наділювано осіби українського національно-визвольного руху та підпільного Українського Червоного Хреста. Це нагородження в суворих умовинах підпільної боротьби згідно з наказом Головної Команди УПА ч. 3/44 від 27.01.1944 року та відповідно до постанови підпільного українського Парламенту Української Головної Визвольної Ради (УГВР) на підставі подання четвертого організаційно-персонального відділу Головного Військового штабу, який вносив псевдо нагородженого до наказу. Наказ про нагородження «Бистрої» за ч.1/45 датований 25 квітня 1945 року. Нехай ця смерть Ірини Савіцької-Козак її героїчна діяльність з’єднує всіх українців в сучасній боротьбі проти лютої Російської агресії, за мир і  державний суверенітет Української держави.


Автор:
Прочитали: 83 рази

Надрукувати Надрукувати    Переслати Переслати    В закладки В закладки

Новини по темі:
  • «Козаки-розбійники». Як проросійська організація продовжує діяти в Києві
  • Музей ганьби МОУ во славу ФСБ? Лист Президенту
  • Донські козаки на службі в польської розвідки.
  • Виставка “Де козак – там і Україна!”
  • “Прочитайте тую славу” Вийшла книжка поезії Ольги Страшенко
  • Покаянний лист міністру культури України В’ячеславу Кириленку Від заступника директора музею у Пирогові
  • Козаки В.Соколовського підтримали музеї Чигирина
  • Край, де козаки досі балакають. У пошуках української Кубані
  • Росія викрала грамоту, якою Катерина ІІ передала українським козакам Кубань
  • Уклін козакам і старшинам Щербанівської сотні
  • Пам’ятник козакам і старшинам Щербанівської сотні Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого
  • Загибель козака Нечеси
  • «Бандеровцы» и «казаки». Почему кубанские «казаки» — не братья українським козакам.
  • Чиї козаки? Новітній іноземний легіон
  • Вшанування Максима Залізняка та його козаків-гайдамаків
  • Холодний Яр. Вшанування козаків різних епох
  • Козаки і татари на початку 1580-х років
  • ОСОБЛИВОСТI РЕЛIГIЙНОСТI ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКIВ
  • Козаки і росіяни Донщини на службі в нацистських окупантів.
  • Донські козаки на службі в польської розвідки
  • Козаки та плакати протесту
  • Іван Макар пише Генпрокурору про козака Гаврилюка
  • ЗАПИСКИ В. ЗУЄВА ПРО РИБНІ ПРОМИСЛИ ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ
  • “Прочитайте тую славу”
  • Таємниці славутського Грос-лазарету №301
  • Депутат Ірина Геращенко: заступником директора Музею війни признається юна білявка без фаху і знань!
  • Грослазарет Славута – цвай. Табір 301
  • 221 річниця з часу переселення запорозьких козаків на землі Кубані
  • Не всі козаки українські…
  • День в Пирогові з лицарями і кінними козаками

    Читайте також:
  • Юрій Нерослік відкриває чергову виставку!
  • Колиска Запорозької Січі
  • Дімітрій Донской був вірним холуєм хана Тохтамиша
  • Тачанки батьки Махно
  • ЗАПОРІЖЦІ ПОЗНАЙОМИЛИСЯ ІЗ ПЕТРОМ САГАЙДАЧНИМ, БОГДАНОМ ХМЕЛЬНИЦЬКИМ, ІВАНОМ МАЗЕПОЮ
  • Хто в директори Лаври?
  • ТЕОРІЇ НАЦІЇ ТА НАЦІОНАЛІЗМУ
  • Іван Миколайчук
  • Рахманські сакральні тексти велесовицею
  • Віктор Тригуб: Лавру слід очистити від рюского міра!
    Повернутися назад

  • Міжнародний козацький журнал

    Міжнародний Козацький журнал "Нова Січ"

    Редакція: Запоріжжя-Київ

    Україна - це Європа!

     

     e-mail: novasich@ukr.net

    Головний редактор - полковник козацтва

    Віктор Тригуб

    Шеф-редактор - Володимир Іванченко (Запоріжжя)

    Біоенергетики - генерали козацтва Валерій Пильник, Юрій Курилех

    Юридичний супровід - 

    Іван Макар

    Представник у США -  Американське козацтво

    Представництва:

    Кропивницький - Анатолій Авдєєв, Харків - Юрій Нерослік, Закарпаття - Вадим Логвінов

    Голова Ради - Констянтин Стасюк



     


    Партнери: Музей плакату України, ГО "Гуманітарна ліга"





    http://www.museum-ukraine.info/

     







     









    Опитування
    За кого голосувати?
    За владу
    За опозицію
    Не піду
    Маленька партія снайперів



    Всього голосів: 2966
    Результати опитування



    Лічильники






    світ

    http://narodna.pravda.com.ua/





    На початок сторінки

    Разробка сайту: Ростислав Саєнко, 2005 р., Система: SmallNuke ©
    Генерація сторінки: 0.183 с. Всього 8 запитів до бази.

    Админ.панель