Зробити стартовою   Додати в обране  Стрічка новин в форматі RSS

Навігація
   » Головна
   » Новини
   » Пошук
   » Користувачі
   » Гостьова книга
   » Козак-Інформ
   » Сторінки



НС

Приймаються благодійні внески

на розвиток і підтримку "Нової Січі",

журналу "Музеї України".

Експедиції в зону АТО,

Музей плакату для прифронтової зони...

Гривні по Україні: картка Приватбанку

5168755514296934




Цікаві сайти

 







 






http://www.museum-ukraine.info/

*САЙТ КОЗАКІВ США*


http://nbnews.com.ua/

http://blog.i.ua/user/6451244/

http://www.ukr.net/

http://www.zarubezhom.com/

http://h.ua/

 

   

  



Пошук







ЄУ
Locations of visitors to this page

https://surmasite.wordpress.com/
https://musplakat.wordpress.com/

CanadaUA-news

https://ukr.media/

Музей В.Тригуба





і



Новини

Луганські повстанці проти комуни, 1921 рік. Отаман Каменюка
Пятниця, 18 Вересня 2015

Луганські повстанці проти комуни, 1921 рік. Отаман Каменюка

Відгули́ основні битви Громадянської війни. Демобілізовані селяни поверталися по своїх селах. При поверненні з'ясувалось, що реальність життя зовсім не відповідала тим ідеалам, за які вони проливали свою кров на братовбивчих фронтах. Політика "військового комунізму" була неспроможна зацікавити селян у нарощуванні об'ємів виробництва хліба. По всій країні пройшла хвиля селянських бунтів.

Основне полум'я народної війни зайнялося у східних та центральних районах України. Соціальну базу повстанців складало сільське населення, на їх боці опинилися 70% козаків та 60% селян-середняків. Їх об'єднувало незадоволення політикою радянської влади, особливо такі моменти, як "продподаток".

Ситуацію ускладнював голод. В повідомленні Донвійськкомату читаємо: "У Ребрикові (нині Луганська обл.) можливе повстання селян через голод". Відомі випадки, коли на бік повстанців переходили регулярні частини Червоної Армії, зокрема загін під керівництвом Сичова, який базувався у долині р. Деркул у липні-серпні 1921 р. Це була частина 1-ї Кінної армії, яка повернула зброю проти Радянської влади.

"Щоб знищити загін повстанців чисельністю не більше, як 150 людей, потрібні вчетверо більші сили... уникнути зіткнень з червоними частинами бандитам дуже легко, бо вони користуються підтримкою місцевого населення та добровільними агентами-розвідниками, вони завжди поінформовані про місце знаходження та пересування частин Червоної Армії". Повідомлялося, що від постійних переслідувань за повстанцями частини ЧА "втрачають вигляд регулярних частин, наближаючись по зовнішньому вигляду до партизанських частин".

У зв'язку з цим пропонувалося змінити тактику боротьби з повстанськими загонами.

Згідно з планом, частини ЧА мали розташувати на вигідних позиціях для вирішального бою, а повстанський загін під час руху мав постійно наражатися на атаки з тилу та флангів, тільки таким чином червоні частини змушували повстанські загони пересуватися у потрібному напрямку. Вже у 1920-их рр. у боротьбі проти повстанців відпрацьовували тактику бою, яка потім була використана у боротьбі із загонами УПА у 40-50 рр., але найбільш цікавим моментом є те, що цю тактику розробляв на Луганщині Дмитро Мєдвєдєв, який потім у 40-х роках переніс її у ліси Рівненщини, де він командував диверсійним чекістським загоном, до складу якого входив розвідник-атентатник Микола Кузнєцов.

На Луганщині влітку 1921 р. діяли загони Петренка (відомий на псевдо Петро Блискавка), отамана Каменюки, петлюрівського отамана Воло́хи, повстанського отамана Блохи. Основним місцем їхньої дислокації були Мітякінські ліси. Неспокійно було і в Біловодському районі – там оперували загони Черепахи та Марусі.

Особливо проявили себе повстанські загони під керівництвом Варави, Марусі та Каменюки.

Загін отамана Варави діяв з квітня 1921 р. на сході сучасної Луганської області, після чого з боями відійшов до Воронежчини. Хотілося б нагадати, що частина Воронежчини, як і Білгородщини, входили територіально до складу УНР. Більшість населення складали українці, які були у 1921-1923 рр. депортовані зі своїх історичних земель углиб Росії.

У зимові місяці 1920-1921 рр. загони Марусі та Каменюки таборували у лісних масивах в районі Слов'янська Донецької області. Перезимувавши, вони повернулися на Луганщину. Влітку 1921 р. відбувся спільний рейд загонів Каменюки та Марусі у напрямку Луганська. Разом з ними діяли загони Варави.

Найбільшим і найбоєздатнішим був загін Каменюки, основною базою якого стало село Петропавлівка. Його чисельність на весну 1921 р. становила 600 шабель та 200 багнетів. У черні 1921 р. до загону Каменюки приєднався отаман Черепаха. На озброєнні загону Каменюки була велика кількість кулеметів та кілька гармат. Тоді ж було ухвалено рішення щодо рейду теренами Луганщини до р. Міус.

Біля Дякового та Ровеньків у бою з червоними, через зраду одного з командирів, загін Каменюки зазнав дуже тяжких втрат. Від попереднього особового складу залишилося не більше 150 шабель. Після цього Каменюка відійшов до місця свого постійного базування у с. Петропавлівку. Проти кого, у першу чергу було направлено повстанський рух, свідчать радянські документи:

"Загін на шляху свого просування знищив багато радянського активу, спалив виконком, порубав міліціонерів. Окремі загони, переслідують тільки міліцію та партійних працівників, не зачіпаючи при цьому населення". Зафіксовано такий випадок, коли "банда у три (!!!) шаблі порубала актив та розігнала виконком, спаливши справи". Радянська влада не лишалася у боргу. Вже у ті роки широко практикували виселення тих, хто підтримував повстанців. У доповідній Морозівської повітової військової ради від 16 вересня 1921 р., йшлося про необхідність брати заручників із місцевого населення районів, де є масова підтримка повстанців.

В одному з військових донесень того часу писали: "Радянська влада існує лише біля лінії залізничної колії на відстані гарматного пострілу". Ще одна чекістська оперативна довідка: " У Старобільскому районі протягом місяця зростання бандитизму..., як місцевих так і організованих банд, значно збільшилося. Через це радянської влади практично не існує..." 5 березня 1921 р. загін отамана Каменюки захопив місто Старобільск під час з'їзду комнезамів (комітету незаможників) – сільської голоти, яка, на думку комуністів, мала опанувати село замість розкуркулених та замордованих заможних селян.

Під час операції практично всі делегати з'їзду були знищені разом із керівництвом радянського активу. Серед вбитих повстанцями були: секретар райкому партії П.Нєхороший та керівник апарату ВЧК Вишневський.

На придушення повстанського руху на Луганщину були перекинуті з Росії військові частини, до складу яких входили: окремий винищувальний батальйон (командир О.Ротермель), кавалерійська винищувальна група та 3-й Заволзький (!) полк. Як бачимо, комуністи не дуже довіряли частинам, укомплектовані українцями чи росіянами.

Каральні функції з придушення селянських повстань брали на себе "інтернаціоналісти": китайці, мадяри, латиші, євреї, поляки.

Операцію з ліквідації легендарного українського отамана Каменюки розробляв особисто Мєдвєдєв. Згідно з планом, операція мала три етапи. Перший етап – розбудова опорних пунктів, розташування військових гарнізонів по селах. Другий етап – вербовка агентури та просунення чекістів до лав повстанців. Третій етап – ліквідація самого загону Каменюки.

Відомий випадок, коли повстанцям вдалося викрити одного з помічників Мєдвєдєва, комсомольця-чонівця, що свідчить про наявність добре організованої контррозвідки у повстанців.

8 червня 1921 р. загін Каменюки почав рейдувати теренами Луганщини. У селах Піски, Закопне, Колядівка, Волкодавово, Новоолександрівка були знищені майже всі радянські працівники та активісти. В селі Никифоровому Каменюці вдалося захопити три гармати.

Серед успішних повстанських боїв були й поразки. У липні 1921 р. Мєдвєдєву в районі с. Масловка вдалося розбити загін отамана Воло́хи. Сам отаман був вбитий, коли разом з помічником пішов у останню шабельну атаку на ворога, що переважав у кількості.

Мєдвєдєв, згідно з планом операції, перед вирішальним боєм із загоном Каменюки, розповсюдив через свою агентуру чутки, що він поїхав на нараду у Бахмут. Це повідомлення приспало пильність отамана, що дозволило чекістам несподівано напасти на загін. У бою з чекістами загинули 40 повстанців. Самому отаману разом із 28 вершниками вдалося у шабельній атаці прорвати оточення та відійти на Дон.

19 жовтня 1921 р. через зраду одного з повстанців, чекістам біля Богданівського хутору вдалося оточити загін і нав'язати повстанцям важкий бій. Завдяки особистій хоробрості та вмілому керуванню боєм отаману знов пощастило вислизнути зі смертельних лещат і відійти у ліси Воронежчини. Останній свій бій отаман Каменюка прийняв біля с. Осикового.

Переважаюча кількість військ ЧА оточила загін. У кількагодинному бою загін повстанців майже повністю був знищений. Загинув і отаман Каменюка, який особисто повів повстанців у багнетну атаку. Тіло отамана, згідно з чекістською традицією, перевезли у Старобільск, а потім до Бахмута, де виставлено прилюдно, як факт підтвердження загибелі легендарного отамана.

Ось як характеризував отамана Каменюку Мєдвєдєв: "Каменюка знався на військовій справі, був рішучим, сміливим, добре знав місцевість, мав своїх людей по всіх селах, відчував небезпеку, що дозволяло йому раз у раз виходити зі скрутних становищ".

Після смерті легендарного отамана повстанський рух було фактично придушено. Окремі повстанські загони діяли на теренах Луганщини до 1923 р., але фактично вони перестали існувати, як єдиний повстанський рух.

Д.Снєгирьов

Автор:
Прочитали: 51 раз

Надрукувати Надрукувати    Переслати Переслати    В закладки В закладки

Новини по темі:
  • Заявление Форума Свободной России об агрессии Кремля против Украины
  • Заключне комюніке саміту G7: вільна торгівля, санкції проти КНДР і РФ, брак єдності щодо клімату
  • Український санкційний список проти Росії
  • новые мега-мощные санкции против России
  • украинские спецслужбы к противодействию «длинной игре», не готовы
  • СУТЬ НИНІШНЬОГО ПРОТИСТОЯННЯ В УКРАЇНІ
  • УПЦ (МП) проти Мінкульту: перше судове засідання
  • НВП«Екосервіс» проти інформаційного шахрайства!
  • Сергій Жижко:православноординський чекізм проти мільярдерів-ковбоїв
  • Перший Указ Трампа проти фанатів... Трампа!
  • Музичний олігарх з ДУС АП проти журналіста О.Ягольника!
  • НЕДЗЕЛЬСЬКИЙ ПРОТИ МУЗИЧНИХ ЖУРНАЛІСТІВ
  • Нескорений Петро: Отаман, який заскочив три століття
  • Конкурс коротких оповідань «Крихітні історії»
  • ЮНЕСКО проти порушень Росії в Криму
  • Українські геральдисти і історики протестують проти
  • Квартира Лещенка: нардеп розповів, хто замовив війну проти нього
  • Світовий Конґрес Українців закликає лідерів Великої двадцятки вжити відповідних заходів щодо російськoї агресії проти України
  • Формула успіху Віктора Орлі
  • до посилення санкцій проти Російської Федерації
  • Противодействие Интернет слежке
  • проти ЄС, а не проти України
  • Украина — Центр Сопротивления
  • Сергій Пархоменко, Антипутінський інформаційний фронт: «Ми воюємо проти шовінізму та російської влади, а не проти росіян»
  • З ПЛАКАТОМ - ПРОТИ «ВАТИ»!
  • СКУ закликає міжнародну спільноту до ефективних дій у протистоянні російській агресії
  • Начальником ГУМВС України у Луганській області призначений Юрій Покиньборода
  • Гримаса жаху і дикий тваринний страх: як ЧК придушила повстанський рух на Луганщині 1921-1923 рр.
  • Президент: Мета зустрічі у Берліні – формування жорсткої коаліції протидії агресії Росії
  • Луганські менти продовжують нищити айдарівців!

    Читайте також:
  • Говори красиво: 10 українських слів, якими ви здивуєте своїх друзів
  • Прогнози: через 100 років...
  • Син Голови Запорізької ОДА став курсантом військового училища НАТО!
  • Стерхощук. Фотожаби на великого Пу-Ху
  • КЕРАМІЧНІ РОЗЕТКИ З ДЕКОРУ ПАЛАЦУ І. МАЗЕПИ В БАТУРИНІ: КОМП’ЮТЕРНІ РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА КИЇВСЬКІ АНАЛОГІЇ
  • Чому в США легалізовано націонал-соціалізм і символіку Третього Райху
  • Геть московських попів!
  • Заборонити окупаційну російську церкву НЕГАЙНО!
  • “Кубань з Україною”
  • РАВВИН-КОРБАНИЗАТОР ВЕТЕРАНОВ АТО.
    Повернутися назад

  • Міжнародний козацький журнал

    Міжнародний Козацький журнал "Нова Січ"

    Редакція: Запоріжжя-Київ

    Україна - це Європа!

     

     e-mail: novasich@ukr.net

    Головний редактор - полковник козацтва

    Віктор Тригуб

    Шеф-редактор - Володимир Іванченко (Запоріжжя)

    Біоенергетики - генерали козацтва Валерій Пильник, Юрій Курилех

    Юридичний супровід - 

    Іван Макар

    Представник у США -  Американське козацтво

    Представництва:

    Кропивницький - Анатолій Авдєєв, Харків - Юрій Нерослік, Закарпаття - Вадим Логвінов

    Голова Ради - Констянтин Стасюк



     


    Партнери: Музей плакату України, ГО "Гуманітарна ліга"





    http://www.museum-ukraine.info/

     







     









    Опитування
    За кого голосувати?
    За владу
    За опозицію
    Не піду
    Маленька партія снайперів



    Всього голосів: 2972
    Результати опитування



    Лічильники






    світ

    http://narodna.pravda.com.ua/





    На початок сторінки

    Разробка сайту: Ростислав Саєнко, 2005 р., Система: SmallNuke ©
    Генерація сторінки: 0.127 с. Всього 8 запитів до бази.

    Админ.панель